Європейська комісія вирішила розпочати процедуру запровадження санкцій проти Польщі через порушення норм верховенства права. Брюссель ухвалив рішення, що польський закон про загальні суди підриває незалежність польських суддів, тому вирішив застосувати статтю 7 договору про ЄС, в якій ідеться про серйозні загрози верховенству права. У польському уряді переконані, що ЄС не накладе санкцій на їхню країну. А що про це думають експерти?
Отже, політики керівної партії Право і справедливість переконують, що така процедура не буде застосована, а опозиція, навпаки, каже, що польський уряд порушує фундаментальні принципи, на яких збудована Євроспільнота і незабаром його покарають.
У студії політолог Пйотр Бурґонський зі столичного Університету імені кардинала Стефана Вишинського та Алєксандра Рибінська з тижневика «Sieci»:
– Якщо йдеться про санкції, що їх передбачає сьома стаття, то навряд чи вона стане дійсністю, з огляду на необхідність одностайності під час голосування над цими санкціями у Раді Європейського Союзу. Натомість, неформально, це має певні наслідки для Польщі, оскільки цим самим вона стає непевним партнером. Нам буде тяжко укладати різноманітні союзи, будуть країни, які триматимуться від Польщі на відстані. Я думаю, що цього Європейській комісії якраз і потрібно. Адже вона усвідомлює слабкість інструменту, яким вона володіє. Але, поставивши Польщу до ганебного стовпа, вона хоче показати приклад Польщі, щоб іншим не хотілося. Тобто, наприклад, Чехії чи Австрії, де до влади прийшли сили, які Європейській комісії не дуже подобаються.
Як це не парадоксально, Польща може щось від цього й виграти, бо ж, наприклад, можна сказати, що країна проявила непримиренність щодо Комісії. А в деяких колах це може викликати навіть захоплення?
– Керівна партія може на цьому підвищувати рейтинг, оскільки приклад інших країн показує, що на суперечностях з ЄС можна мати підтримку місцевого електорату. Звичайно, немає певності, як це сприйматимуть виборці, але нагадаю, що в Австрії у 2000 році була також подібна ситуація, коли партія Гайдера дійшла до влади. І тоді Європейський Союз пригрозив застосуванням цього сьомого параграфа, і що ми отримали в Австрії? Отримали зростання євроскептичних, антиєвропейських настроїв».
Але Польща дотепер була найбільш проєвропейською, євроентузіастичною країною. Тому постає питання, чи таке рішення Європейської комісії може викликати зворотну дію?
– Важко сказати, як будуть поводитися виборці, цього не можна передбачити, не можна також передбачити, якою наполегливою буде Європейська комісія. У 2000 році, у випадку з Австрією, вона швидко відмовилася від тиску».
Алєксандра Рибінська зауважила, що євроскептичний настрій серед прихильників Права і справедливості був помітний з самого початку цих суперечок :
– Але, наскільки це буде віддзеркаленням всього польського суспільства, мені невідомо. Поляки все ще проєвропейські, не знаю, коли проводилися останні опитування. Може, й справді ми могли б тут побачити тенденцію розвороту. Тому, наприклад, Європейська комісія цього разу нічого проти уряду Себастіана Курца в Австрії, до складу якого увійшла ультраправа Партія Свобода, а міністром внутрішніх справ став колишній радник Йорґа Гайдера, – не наважилася зробити, бо не хоче повторити помилку з минулого. Тим більше, що Себастіан Курц відразу ж поїхав до Брюсселя та до канцлер Анґели Меркель і похвалися проєвропейським, відкритим урядом. Він, щоправда, анонсував проведення твердої політики щодо іммігрантів. Та все ж, він досить вдало це «продав», а як буде далі, – побачимо.
Подібну тактику щодо Брюсселя застосовує і прем’єр Угорщини Віктор Орбан. Тож чому поляки не можуть так само інструментально ставитися до контактів з Європейським Союзом?
– Можливо, це просто невміння поводити себе на євросоюзному подвір’ї, маю на увазі керуючу партію, може, й ментальність дає про себе знати. Але необхідно пам’ятати, що були намагання будувати коаліцію серед країн Центральної Європи. Справа в тому, що наша країна трохи занадто велика, щоб бути очільником, бо інші центрально-європейські країни дещо остерігаються Польщі, що вона буде над ними домінувати.
«Польща в суперечці з Євроспільнотою може розраховувати на допомогу Угорщини», – про це заявив Віктор Орбан. Та чи справді можна довіряти цьому політикові, що він дійсно стане на захист Польщі?
– В цьому ніколи не можна бути впевненим на 100%. Як показав приклад голосування у справі повторного вибору Дональда Туска на керівника Європейської ради, незважаючи на обіцянки, угорці нас не підтримали. Я думаю, що уся ця 7 стаття договору про ЄС стане лакмусовим папером як для Європейської комісії, так і для Польщі. Одна сторона побачить, яку має міць і справжні можливості, а інша – перевірить, яких вона має союзників. Ми побачимо, хто справді буде на нашому боці, як поведуть себе члени Вишеградської групи. І Польща вже сьогодні повинна цим займатися».
А чи польський уряд міг би піти на певні поступки і виконати якісь вимоги Євросоюзу, зокрема в судочинстві?
– Ні, тому що польський уряд не може відступити від тих законів. По-перше, електорат Права і справедливості підтримує ці закони. По-друге, це була б певного роду капітуляція і виборці керуючої партії були б цьому не дуже раді. По-третє, це якийсь певний елемент внутрішньої політики, який служить владній партії. А ЄК домагається повністю відмовитися від цих законів. І ніхто тут, мабуть, не поступиться, справа затягнеться і перетвориться у щось на кшталт перетягування каната.
Пйотр Бурґонський вважає, що представники владної партії хочуть дочекатися 2019 року, коли в Євросоюзі може змінитися клімат, і до керівних органів можуть увійти праві сили.
А Алєксандра Рибінська додає, що суперечка Польщі з Євросоюзом – це тема, яка надовго привертатиме увагу і буде предметом дискусії між опозицією та провладними силами.
Тим часом, сенатор від владної партії Ян Марія Яцковський впевнено заявив, що санкцій ЄС проти Польщі не буде, оскільки «крім Угорщини, є ще кілька держав у Спільноті, які стіною стануть на захист Польщі».
PR24/В.П.