Європейська комісія критикує реформу судової системи, що намагається у Польщі провести керівна партія Право і справедливість. Заступник голови Єврокомісії Франс Тіммерманс ствердив, що можливі зміни загрожують незалежності судів, які, в його оцінці, опиняться під політичним контролем. Чи пропонований вибір членів Державної ради судочинства та суддів Верховного суду насправді відрізняється від європейських стандартів?
Сьогодні президент Анджей Дуда застосував вето щодо двох реформ судоустрою в Польщі – закон про Державну раду судочинства та зміни до закону про Верховний суд. Водночас Дуда підписав закон про устрій судів загальної юрисдикції.
Реформа судочинства у Польщі викликає великі сумніви серед експертів. Упродовж усього тижня над Віслою проходили демонстрації проти реформ. Після голосування у Сеймі і Сенаті три закони – про суди загальної юрисдикції, Державну раду судочинства та Верховний суд – чекали на підписи президента.
«Судова система, безумовно, вимагає поліпшення на процедурному, формальному, а також, на жаль, на етичному рівнях у багатьох ситуаціях», - сказав президент.
Президент додав, що під час останнього вікенду він зустрівся з багатьма експертами, зокрема з юристами та суддями. «Зміни повинні відбутися таким чином, аби не дійшло до поділу суспільства та держави», - наголосив Анджей Дуда у заяві, в якій повідомив, що прийняв рішення про накладання вето на закони про Верховний суд та Державну раду судочинства.
Державна рада судочинства – це конституційний орган. До його завдань входять, зокрема, розгляд та оцінка кандидатів на посаду судді, а також представлення президенту Польщі висновків про призначення суддів у Верховному суді, Вищому адміністративному суді, судах загальної юрисдикції, воєводських адміністративних та військових судах. Іншим важливим обов’язком Державної ради судочинства є звернення до дисциплінарного речника з вимогою відкриття дисциплінарних проваджень щодо суддів. Говорячи коротко, цей орган приймає рішення про те, хто стане суддею, а також чи суддю, який погано виконує свої обов’язки, буде притягнуто до відповідальності.
Державна рада судочинства складається з 25 членів. Згідно з чинним законодавством ними є: перший голова Верховного суду, голова Вищого адміністративного суду, міністр юстиції, особи, призначені президентом Польщі, 4 членів, вибрані депутатами Сейму, 2 членів, вибрані сенаторами в Сенаті, а також 15 членів, вибрані суддями (2 з Верховного суду, 2 з апеляційних судів, 2 з адміністративних судів, 8 з окружних судів, 1 з військових судів). Реформа Права і справедливості змінює вибір останньої зі згаданих груп.
Зміни до закону про Державну раду судочинства передбачають, що членів-суддів буде вибирати Сейм. Згідно з проектом керівної партії, це мало би відбуватися звичайною більшістю голосів. Президент запропонував поправку, яка передбачає, що вибір членів-суддів має здійснюватися більшістю трьох п’ятих голосів. Як це відбувається у випадку суддів Верховного суду?
Першого голова Верховного суду та голів інших палат призначає президент Польщі за поданням Загальних зборів суддів Верховного суду. Суддів Верховного суду також призначає глава держави, але робить він це за поданням Державної ради судочинства. Закон Права і справедливості передбачає, що першого голову Верховного суду, як це є нині, призначав би президент за поданням Загальних зборів, але він мав би пропонувати трьох кандидатів на цю посаду, а не двох, що передбачено чинним законом. Чи відрізняється таке рішення від європейських стандартів? Як судів вибирають у деяких інших країнах Європейського Союзу?
Німеччина
На самій верхівці німецької судової системи є п’ять органів: Федеральний верховний суд, Федеральний суд з трудових спорів, Федеральний соціальний суд, Федеральний фінансовий суд та Федеральний адміністративний суд. Можна вважати, що це відповідники польських Верховного суду та Вищого адміністративного суду. Згідно з німецькою конституцією, кандидатів на посади суддів згаданих органів пропонує федеральний міністр юстиції (відповідник Збіґнєва Зьобро – нинішнього міністра юстиції та генерального прокурора Польщі), а також члени так званого комітету з відбору (складається з 32 осіб, половину з яких вибирає німецький парламент, а решту - міністри юстиції федеральних земель).
Потім цей комітет вибирає суддів згаданих 5 судів. Після затвердження суддів федеральним урядом президент Німеччини призначає суддю на посаду. Отже, важко не зауважити, що в Німеччини вибір суддів здійснюють політики.
Іспанія
В Іспанії суддів вибирає Головна рада судової влади, яку можна вважати відповідником польської Державної ради судочинства. Голову Верховного суду, який її очолює, а також решту 20 членів вибирає парламент більшістю трьох п’ятих голосів серед кандидатів, рекомендованих Виборчою комісією, що діє у Верховному суді. Як видно, рішення, що діють в Іспанії, дуже подібні до тих пропозицій, які просуває Право і справедливість.
Франція
Як виглядає судова система у країні, президента якої, як попередній, так і чинний, охоче дорікає Польщі за питання правосуддя? Виявляється, що і там вплив політиків на вибір суддів є великим. Рішення про призначення суддів у Франції приймає Вища судова рада. Вона складається з 12 членів, але дивлячись на специфіку французької системи влади, можна сказати, що більшість голосів у ній має чинний президент. Чому?
Французький глава держави входить до складу згаданої ради та призначає трьох власних членів. Решту вісім вибирають голови Національних зборів та Сенату (обидва найчастіше є представниками партій, які прихильні до французького президента), міністр юстиції (який походить з президентського політичного табору) та прокурор, представника французького відповідникам Конституційного суду і п’яти суддів. Важко не зауважити, що саме президент, тобто політик має у такій раді більшість.
Нідерланди
Варто ознайомитися також зі способом вибору суддів у Нідерландах, звідки походить Франс Тіммерманс, заступник голови Європейської комісії, який дуже часто критикує Польщу за ігнорування європейських цінностей, зокрема у справі реформи судової системи. На батьківщині віце-голови Єврокомісії суддів призначають королівським декретом. Це відбувається за поданням міністра юстиції. Кандидатів пропонує Судова рада, у якій половину членів становлять екс-судді, яких призначають суддівські кола. Якщо кандидатів є двоє, то вибір здійснює міністр юстиції.
Отже, майже у кожному випадку політики, вибрані під час демократичних виборів, мають голос у справі вибору суддів, хоча в залежності від країни, він є більш або менш сильним.
PolskieRadio.pl/Т.А.