Гостем нашого ефіру є публіцист і експерт з питань польсько-українських взаємовідносин Вєслав Романовський.
Будинок польського консульства у Луцьку обстріляли вночі з віторка на середу. І хоч на щастя ніхто не постраждав, та все таки інцидент був потенційно дуже небезпечним, оскільки будинок консульства заселений. Українці говорять про провокацію, також у Польщі чуємо такі думки, чи на ваш погляд, після актів вандалізму на польських цвинтарях в Україні та українських у Польщі, після акту вандалізму щодо генконсульства Польщі у Львові, Москва переходить до радикальніших заходів?
Вєслав Романовський: На жаль, ця гіпотеза стає дедалі більш правдоподібною. Мені здається, що до цього треба ще додати вибух боєприпасів під Харковом. Усе це складається на план дестабілізації ситуації в Україні на багатьох фронтах. Я думаю, що такі події, як під Харковом, повторюватимуться. Натомість польсько-український кордон, польсько-українські взаємовідносини знаходяться в полі зацікавлення російської політики дезінформації та політики гібридної війни. Після інцидентів цвинтарного тероризму, бо ці акти вандалізму по-іншому назвати не можна, інцидент у Луцьку, який дуже небезпечний, вказує на ескалацію російської агресії щодо польсько-українських взаємовідносин.
Отже, ці дії є також сигналом для західного світу, що росіяни йдуть далі, що небезпека зростає, і час, щоб Захід активніше включився у вирішення цієї проблеми.
Вєслав Романовський: Це небезпечний сигнал для всіх. І для Польщі, і для України, і звичайно для Європи також. У політичних, суспільних конфліктах неможливо терпіти такого типу поведінку і такі дії. Це неприпустимо, і насправді важко собі таке уявити. Цей інцидент у Луцьку міг мати трагічні наслідки. Це атака на дипломатичну установу, яка представляє Польщу. Отже, атака направленя у важливі для нас, символічні місця. Ідеться про те, щоб якомога більше про це говорити в ЗМІ, щоб знову активізували свої дії хейтери – противники польсько-українського порозуміння, щоб дати новий поштовх для того, аби сіяти ненависть та зміцнювати відчуття загрози. Це типова терористична діяльність, бо ж терористам саме про це йдеться, щоб люди не займалися нічим іншим, як власне їхньою діяльністю.
Що стосується подій у Луцьку, українська сторона заявила, що зробить усе аби покарати винних, польська сторона вимагає, щоб ситуацію вияснити якомога швидше. Чи на ваш погляд, нам треба бути готовими до чергових провокацій Росії? Наприкінці квітня, в Перемишлі відбудуться урочистості в 70-ту річницю операції «Вісла», отже, потенційно, це один із таких моментів, коли може відбутися атака. Як ми повинні реагувати, щоб мета Москви, тобто остаточне пересварення поляків і українців, не була досягнута?
Вєслав Романовський: Я думаю, що наразі ми добре даємо собі раду. Ці конфлікти, чи то інциденти на цвинтарях закінчуються дуже позитивними діями як польської так і української дипломатії, які нейтралізують усю цю запальну ситуацію. Також не без значання є ставлення до справи громадян Польщі та України. Ремонт цих сплюндрованих місць пам’яті, спільна молитва – це позитивне закінчення цих інцидентів. Подібно справа виглядає також в інших ситуаціях. На мій погляд, якщо попереду перспектива цих урочистостей у роковини акції «Вісла», то це має бути приклад взаємодії української спільноти, польської влади так, щоб показати: у найважливіших польсько-українських справах ми згуртовані, і нас не вдасться розділити. Це має бути чіткий сигнал, чітке повідомлення і для тих у Росії, і для тих у Польщі, які в Інтернеті підтримують Путіна: єдність влади в Польщі і української спільноти – це найкраща відповідь на такого типу провокації.
Ми чуємо інформації, є підтвердження, що Москва фінансує радикальну правицю в Польщі та в Україні – чи це не є сигнал для представників влади у Варшаві та в Києві, що рішуча реакція в цій справі просто необхідна, і не можна цього залишити без відповіді?
Вєслав Романовський: Звичайно не можна залишати без відповіді. На мій погляд, і влада Польщі, і влада України, намагаються протидіяти таким інцидентам, такій політиці. Ситуація в Росії настільки складна, що їй потрібна щораз то нова війна, нова авантюра. Ми мусимо брати до уваги те, що таких інцидентів буде дедалі більше. Але наші протидії, окрім таких політичних, символічних, мають іти в бік посилення контролю середовищ, які ведуть таку діяльність, наприклад в Інтернеті, і отримують за це гроші з Москви.
Тобто на ваш погляд, до часу виборів у Росії, фактично ще цілий рік, спокою не буде і треба бути готовим до всього?
Вєслав Романовський: Так, треба бути готовим до всього, оскільки ситуація в самій Росії, з точки зору тамтешнього режиму, також підлягає дестабілізації. Маніфестації молоді, яка незадоволена Путіном, незадоволена відсутністю перспектив, яка висловлює позицію, що підтримка Путіна – це щонайменше незручність, що взагалі ця феодальна система, яку створив Путін, неприйнятна – усе це значно ускладнює ситуацію в Кремлі. І ескалація дій Росії стосується не лише загостерння конфлікту в Україні, вона помітна також в інших місцях, бо ж гібридна війна охоплює також Литву, Латвію, Естонію, і природно Польщу. Вона зосереджена вздовж усього західного кордону. Тому ми мусимо враховувати різні можливості, і мусимо серйозно реагувати на будь-які прояви діяльності Москви.
На зв’язку зі студією був публіцист, експерт з питань польсько-українських взаємовідносин Вєслав Романовський.
Лідія Іванюх