11 вересня Сполучені Штати та увесь світ відзначають річницю терактів у Всесвітньому торговельному центрі, котрі забрали життя майже 3 тисяч осіб. 13 років тому Америка оголосила війну тероризмові, проте останні події на Близькому Сході показують, що до перемоги у ній ще дуже далеко.
«Страшно голосно та неможливо близько» – це назва роману письменника Джонатана Сафрана Фоера, у якому автор намагається розкрити вплив трагедії 11 вересня 2001-го року на американське суспільство. Картинка літаків, які один за одним врізаються у башти Світового торговельного центру у Нью-Йорку, створила у всіх мешканців землі переконання – віднині ніхто не може почуватися у безпеці. Те, що відбувається на іншому боці земної кулі, може зруйнувати життя непричетних до цього людей.
Після 11 вересня Сполучені Штати оголосили про початок нової, глобальної війни з тероризмом. Наслідком цього рішення президента Джорджа Буша стало проведення військових операцій в Афганістані та Іраку. У них загинули тисячі військових та десятки тисяч цивільних осіб, у Кабулі та Багдаді змінилася влада, проте це не вберегло світ від появи нових загроз для міжнародної безпеки. Остання, і, ймовірно, найповажніша загроза – це поява Ісламської держави, Халіфату на терені Східної Сирії та Західного Іраку.
Звертаючись до нації у середу 10 вересня, президент США Барак Обама наголосив, що не зупиниться у війні з терористами:
– Ми не зітремо кожного сліду, який зло залишає у світі, адже малі групи вбивць мають великі здібності до завдання страждань та знищень. Зараз найбільша загроза йде з Близького Сходу та Північної Африки, де озброєні групи спекулюють на людських стражданнях. Одна з цих груп – це Ісламська держава. Аби позбутися цієї ракової пухлини, якою є Ісламська держава, потрібен час. Кожного разу, коли ми проводимо військові операції, постає ризик для наших військових. Але я хочу, аби американський народ зрозумів, що ця операція буде відрізнятися від війни в Іраку та Афганістані. Цього разу ми не залучимо американських солдатів до безпосередньої боротьби на чужій землі. Ця антитерористична кампанія буде рішучою та неперервною боротьбою з джихадистами Ісламської держави, де б вони не були.
До заяви президента США про можливість виграти війну з терористами в Іраку без інтенсивного використання наземних сил скептично поставився колишній керівник польського спецпідрозділу GROM, генерал Роман Полько:
– У такому конфлікті неможливо виграти без використання наземних військ. Я впевнений, що американські військові зі скепсисом сприймають те, що говорить Обама. Напевно, багато хто хапається за голову чи навіть пише подання про звільнення зі збройних сил. Борбадуваннями не осягнеш миру, але напевно можна відштовхнути від себе місцевих мешканців.
Позитивніше стратегію американського лідера оцінює журналіст Міжнародної редакції Польського радіо Міхал Жаковський, колишній кореспондент в Іраку та країнах Близького Сходу:
– Чи стратегія Обами буде результативною, дізнаємося пізніше, бо це поважний захід. Американці мають досвід у такого типу операціях в Афганістані, Іраку, Ємені та Сомалі. Саме за часів Барака Обами американський повітряний флот дронів перетворився на грізну силу. Тепер багато залежить від того, чи американці будуть мати конкретну інформацію «з землі» від своїх союзників, в тому числі курдів. Важливо, що антитерористична операція проходитиме не тільки на терені Іраку, але й у Сирії. До речі, проблемою для Обами буде пояснити, що акції проти терористів у Сирії це частина глобальної боротьби з тероризмом. А не допомога кривавому диктатору Башару Асаду.
Міхал Жаковський поділяє думку республіканських критиків Обами – його реакція на події на Близькому Сході є запізнілою принаймні на кілька місяців:
– Я поділяю таку думку, але маю одне зауваження. Це президент-республіканець знищив Ірак Саддама Хусейна, і питанням залишається – чи Хусейн був найбільш кривавим диктатором у авторитарних країнах такого типу. Сам початок кампанії в Іраку був помилкою, тому республіканці не мають права гостро критикувати Обаму. Тоді багато експертів казали – якщо ви знищите Саддама, над Іраком майорітиме чорний прапор ісламістів. Так що за теперішній розквіт Ісламської держави відповідальність несуть і республіканці. Але – короткозорість та непродуманість політики адміністрації Обами не можна не зауважити. Президент-демократ не мав забирати американські війська з Іраку кілька років тому.
Експерти від терористичних організацій в один голос говорять, що Ісламська держава є більшою загрозою для світу, ніж Аль-Каїда зразка 2001-го року, коли заатакувала американські міста. Міхал Жаковський поясняює, чому:
– Та Аль-Каїда, котра атакувала США, була організацією пов’язаною з Осамою бен Ладеном, людиною, що мала добрі контакти з афганськими талібами. Бен-Ладен мав великі плани на володіння світом, але бракувало їм структури. Аль-Каїду ослаблювала розпорошеність та погана комунікація. Ісламський халіфат теж має амбіції підпорядкувати собі половину земної кулі. Він вирізняється консолідованістю, міццю та закритістю для чужинців. Ми досі маємо дуже мало інформації, що відбувається всередині Ісламської держави. Джихадисти з Сирії та Іраку більш вдало грають на слабкостях Заходу та недалекоглядності країн Перської затоки. Як на мене, Аль-Каїда та Ісламська держава це терористичні організації різного типу, але на «терористичному ринку», якщо можна його так назвати, Халіфат безумовно є більш впливовим.
Тиждень тому Польща отримала запрошення від Сполучених Штатів приєднатися до антитерористичної коаліції в Іраку, однак президент Броніслав Коморовський його одразу відкинув – участь польських вояків у попередній кампанії на Близькому Сході не була прихильно сприйнята суспільством у країні над Віслою. Міхал Жаковський вважає, що така непродумана відмова – це помилка з боку Варшави. Президентові варто було б дискутувати про формат участі у такій коаліції, адже необов’язково висилати наземні військові сили. Генерал Роман Полько вважає, що Польща однак не уникне участі у коаліції – хоча б тому, що у 2015-му приймає командування спеціальними силами НАТО.
Олена Бабакова