Як використовувати рівно стільки їжі, скільки ми потребуємо, аби вона не змарнувалася? Це питання особливо актуальне у святковий період, коли ми дуже часто беремо участь у застіллях. Але не забуваймо, що серед нас є й такі, кому їжі може бракувати. Отже, як можна було б з ними поділитися?
Про це нам розповідає Гелєна Соколовська з ініціативи FoodSharing Warszawa:
- Food sharing – це ініціатива, яка народилася в Німеччині. Це сталося вже якийсь час тому – 2011 року, здається. Головна ідея, якою керуються діячі FoodSharing – це обмеження марнування харчових продуктів. Люди, котрі беруть у цьому участь, виступають проти марнування їжі в такому масштабі та неповаги до неї, та намагаються допомогти іншим людям ділитися цією їжею, замість її викидати. Тобто, важливо використати ті продукти, які ми вже маємо, а не купувати щораз більше і більше.
- Як ця ідея з’явилася в Польщі?
- З Німеччини ця ідея прийшла до Польщі завдяки Кароліні Гансен і Аґнєшці Бєльській. 2016 року вони вперше зустрілися з групою людей, охочих щось таке зробити тут. І, власне, з лютого 2016 року ми працюємо – відкриваємо jadłodzielnie (пункти обміну їжею – ред.) - тобто такі загальнодоступні місця у міському просторі, де кожен може залишити надлишки їжі, а також кожен може там такими харчами почастуватися.
- Діючи вже майже три роки в цій сфері, у вас напевно склався образ тих людей, котрі, з одного боку, найчастіше діляться їжею в рамках Вашої ініціативи, а з другого – приходять до Вас, аби знайти щось для себе?
- Оскільки там ніхто не веде жодного контролю або обліку, точної інформації про те, хто в нас лишає продукти, і хто ними користується, немає. Але напевно це дуже різні люди. Якщо йдеться про тих, хто привозить продукти, то це як звичайні домашні господарі, люди, в котрих залишилася їжа після якогось застілля, родинного обіду, люди, котрі приготували завелику каструлю супу або забагато салату. А також це ті, хто привозить харчові продукти з кетерінґу після якихось масових заходів – після весілля, конференції тощо. Крім цього, до наших пунктів обміну їжею привозять рятувальники продуктів, тобто такі волонтери, котрі самі викликалися збирати продовольство там, де ним хочуть поділитися. Вони, наприклад, їдуть по нього до ресторанів, магазинів, пекарень, цукерень, кав’ярень – звідусюди, де воно під кінець дня лишається і невідомо, що з ним робити. Отже, вони, власне, відвозять його до наших пунктів обміну їжею.
- Почувши про цю ініціативу, я відразу подумав, що насамперед її адресатами є люди вбогі, бездомні тощо.. Але, здається, не лише вони?
- Цим користуються також усі. Зокрема й ті люди, котрі заносять їжу до пунктів обміну нею. Я, наприклад, часом заношу одну річ, а забираю іншу. Бо важливо, аби їжу, яка вже є, використовувати, як я казала. Якщо я потребую, наприклад, домашній сир, то можу піти й купити його в магазині. Але якщо він є у такому пункті, то я волію взяти його там, аби він не змарнувався, аніж купувати новий. В залежності від конкретного пункту, адже вони є в різних місцях, різні люди ними користуються. Наприклад, в навчальних закладах дуже часто ними користуються студенти, бо саме вони поруч. Натомість на ринку ними часто користуються літні люди, бо вони просто туди приходять. Пунктами обміну їжі користуються як вбогі люди, так і багаті, як літні, так і молодь – насправді всі прошарки.
- Як я розумію, Ви працюєте цілий рік. Проте зараз, у святковий період, коли відбуваються численні застілля, праця у Вас, напевно, кипить. Чи не так?
- Може це не зовсім так, що наша праця кипить… Тобто, моя кипить напевно, бо я приймаю багато телефонних дзвінків. Але пункти обміну продовольством просто тріщать по швах – це правда. Дуже багато людей лишають там свою їжу після святкових застіль. І справді ми також намагаємося почастіше зазирати до пунктів обміну, аби перевіряти, чи вони чисті, чи все гаразд, чи нічого не зіпсувалося, чи все там зміщується. Натомість, такі пункти обміну їжею працюють самі, а в них працюють ті люди, котрі цю їжу приносять, і ті, котрі її забирають. Себто насправді такі пункти виявляються надзвичайно потрібні в цей святковий період.
- Який масштаб Вашої праці? Скільки людей, наприклад, у Варшаві беруть участь в цьому русі?
- В Варшаві, на даний момент, є кільканадцять осіб, котрі займаються координацією і організацією, освітою та інформуванням на цю тему, а також приймають телефонні і електронні повідомлення. А крім цього, є приблизно 80 осіб, котрі, власне, є рятувальниками продовольства. А якщо йдеться про обсяг їжі, яку нам вдається рятувати, то, за нашими внутрішніми підрахунками, минулого року нам вдалося врятувати 13,5 тонн. І це лише наші регулярні поставки. Крім того, було ще безліч одноразових завозів після якихось святкувань або конференцій. А до цього ще вся та їжа, котру в наших пунктах лишають інші люди. Отже насправді всього цього може бути й удвічі більше.
- Чи такі установи, котрі пропагують ідею обміну їжею, функціонують ще десь у Польщі, крім Варшави?
- Так, foodsharing розростається. І справді до цього руху приєднуються щораз нові міста. На даний момент є вже кільканадцять міст, у яких функціонують пункти обміну їжею. Загалом у всій Польщі є приблизно 40 таких пунктів, хоча у Варшаві, звісно, їх найбільше, як і найбільше заанґажованих у цю ініціативу людей. Але в інших містах це також розвивається і відкриваються нові пункти.
- А якщо хтось хоче взяти в цьому участь, то – на початок – можна просто, без, скажімо, якихось касових чеків, котрі підтверджують, що ця їжа ще свіжа, принести її до Вас і лишити?
- Так, кожен може піти до пункту обміну продовольством і залишити ту їжу, якої не з’їсть сам. За умови, що вона добра, не зіпсована, що це не якась розпочата упаковка; що там немає сирого м’яса, сирих яєць або алкоголю. Бо це такі речі, котрих у нас лишати не можна. А так, користування пунктами обміну їжею ґрунтується на довірі. Тобто кожен користується ними на власну відповідальність. Отже, безперечно, ми повинні бути обережними. Ми не завжди можемо бути певними, що все, що там знаходимо, є в порядку. Саме тому можемо довіритися власним органам чуття і просто перевірити, чи їжа добра, чи, наприклад, вона вже задовго лежала і, на жаль, врятувати її не вдалося.
Якщо Ви зацікавилися діяльністю FoodSharing Warszawa, то дізнатися про неї детальніше або й долучитися можна, відвідавши сторінку ініціативи у Фейсбуці.
Антон Марчинський