Сьогодні ми повернемося до того, чим жила Польща у останні дні, тобто до візиту Папи Римського Франциска під час Світових днів молоді.
Польські ЗМІ підсумовують цей візит. Коментатори і політики ведуть дискусію про те, що саме Папа хотів сказати, як слід інтерпретувати його слова; а також про те, чого не сказав; до яких слів слід прислухатися найбільше тощо.
- Чи ми також могли би підбити подібний підсумок?
У цьому нам допоможе публіцист Іґнаци Дудкєвич з часопису «Контакт».
- Звісно, зробити це буде непросто. Адже перебування Папи Франциска у Польщі було дуже насиченим, він дуже інтенсивно ділився [своєю думкою] з поляками, але також і з молоддю з усього світу (бо передусім він приїхав саме до них, а не до польської Церкви і польського суспільства). Мотивів, до яких Папа Франциск звертався у своїх промовах, було дуже багато. Його слова були досить характерними, бо Папа добре знав, до кого говорить. По-одному він промовляв до молоді на Блонях у Кракові та у Бжеґах, по-другом – до польської влади і дипломатичного корпусу, і, врешті, по-третьому – під час меси на Ясній Горі.
- Чи було щось таке, про що Папа мав би сказати, але промовчав?
- Мені здається, що сказане було все. Всю ту нарацію, що її Папа Франциск вибудовував протягом цих днів, я цілковито приймаю. Вона мене переконує. Гадаю, що таким мотивом, який поєднував чимало його промов, є відвага. Так само, як він закликав владу і дипломатичний корпус, аби Польща не боялася прийняти людей, котрі тікають від війни і голоду.
- Однак, у коментарях з’явилися дуже суперечливі інтерпретації цих слів: що зовсім не йдеться про прийняття біженців, що, можливо, Папі йшлося лише про те, аби донести не лише польським політикам, але й усім заангажованим у це особам, що таким людям слід допомагати. Однак, він не сказав, яким чином. А це значило би – переказуємо далі такий спосіб інтерпретації – що, можливо йшлося про те, аби вирішувати проблеми на місці, а не тут. Як ви це прокоментуєте?
- Звісно, що словами Папи можна жонглювати як заманеться. Однак Папа Франциск від самого початку міґраційної кризи, від початку його понтифікату є у цій справі надзвичайно однозначним. Тож потрібна справді складна інтелектуальна еквілібристика, щоб зараз розповідати, що Папа Римський мав на думці щось інше, аніж те, про що він говорить протягом понад двох років. Тому мені здається, що це інтерпретації таких людей, котрі намагаються погодити свій зв’язок з християнством, Церквою те незгоду зі словами теперішнього єпископа Риму. Вони мають право не згоджуватися, але чому вони не називають речей своїми іменами? Отже, Папа Франциск напевно сказав те, що він сказав. І до цієї теми він повертався неодноразово: і під час Хресної дороги з молоддю, і під час меси у Бжеґах. Однак, вперше про це питання було згадано на зустрічі з польською владою та дипломатичним корпусом. Невипадково саме там і у досить однозначних висловах.
- А якщо не обов’язково йдеться про тих коментаторів, котрі займаються релігійними питаннями? Згадаймо про тих з них, котрі зосереджені на політиці. Нічого дивного, що мотив біженців викликав у них найбільший інтерес.
- Звісно, але найбільше Папа говорив, однак, про Ісуса Христа. І в цьому також немає нічого дивного. Тобто, передусім понтифік приїхав, аби зустрітися з молодими католиками. І, звісно, оскільки він говорив про способи вирішення різноманітних проблем, що з’явилися тепер перед світом, польським суспільством, Європою чи Церквою, то, однак, головний стрижень його послання передусім стосувався відношення молоді із Богом, Ісусом Христом і Церквою. Отже, у цьому сенсі не стільки йдеться про доповнення теми біженців, скільки вона сама служила прикладом того, як можна втілювати в життя більш загальні істини, що ними Папа Франциск ділився з молоддю.
- Затримаймося ще на отому позарелігійному контексті слів Папи Римського. Наприклад, на тому, що він говорив про добре й погане минуле. Звісно, тут також важливим є те, хто і як інтерпретував ці слова. Дехто їх пояснював собі як алюзію на те, що зараз відбувається у Польщі: на наше політичне життя, наприклад. А одним з доказів такої інтерпретації є те, що Франциск сказав це відразу після прийняття польським парламентом постанови про Волинь.
- Гадаю, що справді є так, що Папа Франциск може висловлюватися таким чином, аби це стосувалося не лише тих людей, котрі заангажовані релігійно, й не лише специфічно християн, чи навіть самих католиків. І у цьому полягає величезна сила його слів. Чи тоді йдеться про безпосередню алюзію до того, про що ви говорите? Важко сказати, адже тут треба було б вникати в інтенції самого Папи Франциска. Але те, що ми їх сприйняли таким чином, свідчить, що справді ця тема для нас важлива, і ці слова мають таке значення, навіть якщо він не мав відповідних намірів. Хоча, мабуть-таки, мав. Адже він до жодної країни не приїздить з білим аркушем замість інформації про неї. Він має свої дипломатичні служби, апостольського нунція, що готують для нього дуже глибокий та широкий аналіз ситуації в цій країні. І через це Папа говорив як про добру, так і про погану пам’ять, а також згадував про необхідність єдності попри будь-які поділи. Але я би прийняв таку логіку: Папа Франциск говорить те, що, на його думку, випливає з Євангелії. Те, натомість, що ми це сприймаємо саме таким чином у цих конкретних контекстах, показує нам моменти, з котрими, можливо, ми маємо якісь проблеми. І це стосується як нашого політичного життя у Польщі, так і нашого розуміння Євангелії і християнства.
В останньому випадку йдеться, звісно, про людей, що заангажовані релігійно. Але це стосується переважної більшості теперішнього уряду, як я розумію. Тому я би не інтерпретував цього в тому сенсі, що Папа приїхав до Польщі насварити польських політиків: чи тих, що мають владу, чи опозицію. Як і не для того, щоби якось особливо критикувати або хвалити польську Католицьку церкву. Бо передусім він приїхав до молоді, а решта діялася лише за цієї нагоди. А, по-друге, він приїхав сюди поділитися доброю новиною про Ісуса Христа, який переміг смерть, і зустріч з яким змінює життя.
- Але, однак, суспільного контексту його слів неможна заперечити. Зокрема, ще перед прильотом до Польщі він заявив, що сучасний світ веде тотальну війну, бо втратив мир. Війна є найвідповіднішим словом для опису сьогодення. Як слід розуміти ці слова? Чи це посилання на ті події, які протягом останніх тижнів ми могли спостерігати, зокрема, у Франції, Німеччині, Бельгії?
- Напевно, таким є тло цих слів. При тому, Папа не розуміє війни у суто релігійному сенсі. Він весь час говорить про війну як передусім про війну сильних зі слабкими у її різноманітних конфігураціях. Отже, може йтися як про війну терористів проти беззахисних суспільств (принаймні, якщо це беззахисні громадяни), про війну між світовими корпораціями і працівниками або споживачами, між багатою північчю та бідним півднем. Отже, Папа Франциск має надзвичайно широке і глибоке розуміння викликів, перед якими опинився сучасний світ. І він бачить, що ми не зможемо відповісти на них інакше, ніж глобально. Це видно у його промовах, у енцикліках, як теж і в його переконанні, що слід звертатися не лише до католиків, але до всіх людей, які мають добру волю. Він не обмежується лише тим, що стосується релігійної сфери, але також прагне ділитися своїм поглядом щодо викликів, котрі стосуються усіх нас.
PR24/А.М.