Цими днями при нагоді Світових днів молоді Папа Римський Франциск відвідує Польщу. Чимало вірних католицької церкви з нетерпінням чекали на цей візит, хоча багато спостерігачів стверджувало, що приїзд теперішнього понтифіка не всіма польськими католиками буде сприйнятий однозначно позитивно. Адже Польща не лише вважається дуже традиціоналістичною у конфесійному плані країною, а теперішній Папа має імідж реформатора і навіть революціонера. Але також польські віряни дуже прив’язані до одного з попередніх очільників Католицької церкви – Івана Павла ІІ, тобто поляка Кароля Войтили, тож саме через це тут часом навіть із підозрою відносилися до попередника Франциска Бенедикта XVI.
Що, отже, можна сказати про цей візит Папи Римського Франциска до Кракова? Чи сповнилися очікування і перестороги щодо нього? Що римський понтифік прагнув донести до своїх слухачів за час своєї участі у Світових днях молоді у Польщі?
Говорить Марцін Жила, публіцист католицького часопису «Тиґоднік Повшехни».
- Папа Франциск від самого початку цього візиту, від звернення до політиків на Вавелі, говорить про те, що для нього є найважливішим у понтифікаті. Перед його приїздом існували різні спекуляції, чи він, приміром, згадуватиме про міґраційну кризу, чи, також, звертатиметься до специфічних польських питань. І він від самого початку, тобто від Вавеля, так чинить. Тобто, говорить про солідарність із біженцями й з тими, що тікають від війни та вбогості. Його промова на Вавелі була дуже делікатною: не проповіддю, не повчанням, але дуже глибоким діагнозом польської культури й релігійності, вкорінених у історії, до якої ми, можливо, занадто прив’язані. А світ, який так сильно останнім часом змінюється, вимагає від віруючих дещо більшої відваги. Папа нагадав, що Польща є країною з християнською ідентичністю. Але також він казав про те, що її ідентичність слід будувати на добрій пам’яті. А ця остання не може ґрунтуватися на страху. Він казав про те, що у майбутнє, яким би складним воно не було, треба дивитись з довірою. І польських політиків, і польську ієрархічну церкву Папа Франциск закликав не тікати він найважливіших проблем цього світу, а намагатися з ними впоратися. В свою чергу, його проповідь на Ясній Горі також була позбавлена тріумфаторських мотивів. Ми сприймаємо це місце з огляду на польську історію. Адже ми пам’ятаємо про оборону Ченстохови, оборону Ясної Гори. Отже, це таке християнство, з яким, на жаль, деякі єпископи й надалі мають дуже сильний емоційний зв’язок. Тобто, йдеться про такий образ церкви як фортеці в облозі, та про всі ті загрози, що над нею нависли. А заразом нависли над польським народом і польськими католиками. Для папи таке бачення є чимось недоречним. Це той папа, який заявив, що хоче перетворити католицьку церкву у великий польовий госпіталь. Тобто всі його найважливіші сили – а найважливішою з них є надія – перекинути на окраїни світу, де зараз відбуваються найсуттєвіші речі. І я не маю ані найменшого сумніву, що, наприклад, міґраційна криза – яка буде лише зростати, хоч Європа наразі і вважає, що запанувала над ситуацією – є одним з найбільших викликів для світу. І Папа сказав про це виразно всупереч політикам, які зараз перебувають у Польщі при владі.
- Папа приїздить до Польщі з цілковито іншого світу. Два попередні понтифіки так або інакше були пов’язані з цим регіоном: Іван Павло ІІ взагалі був поляком, а Бенедикт XVI, німець за походженням, з огляду теж на інші мотиви у його біографії, не був вільний від того часто негативного контексту, що пов’язує Польщу, зокрема, з Німеччиною. Але, так чи інакше, вони обидва були звідси. Франциск – ні. Як така людина ззовні бачить Польщу? Як зокрема через свій модернізм або згадану критику з приводу міґраційної кризи його сприймають самі поляки?
- Не забуваймо, що Папа у другому або третьому поколінні є імміґрантом. Він походить з родини імміґрантів, що колись прибули до Аргентини. Отже, можна сказати, що його гени не лише латиноамериканські, але теж європейські. В цьому сенсі, також і символічно, він є громадянином світу. І він насправді чудово орієнтується в наших справах. Це теж Папа, що говорить дуже простою мовою. Прошу також пам’ятати, що до Польщі він приїздить для того, аби зустрітись з молоддю з усього світу. Тому він мусить звертатись до неї універсальною мовою про найпростіші, а разом з тим про найважливіші життєві справи. Вчора він дуже гарно говорив з так званого папського вікна про шлюб. Таким чином, я вважаю, що питання милосердя у відношенні до нужденних, зокрема до біженців (але не лише до них: також до вбогих, суспільно виключених чи старших людей, що їх останнім часом відсунуто з поля уваги), є для нього найважливішим. Натомість, те, котрі з політичних питань він мав порушити, він порушив ще на Вавелі. Ви маєте рацію, що це Папа, який не є ані Іваном Павлом ІІ, ані його близьким співпрацівником, як Папа Римський Бенедикт XVI. Він позбавлений контексту Кароля Войтили, хоч часто про нього згадує. Однак, до Європи він привіз із собою другий контекст, що стосується суспільної вразливості, характерної для Аргентини та країн Південної Америки. Мені здається, що ми живемо в такий час, коли економічна система призводить до марґіналізації певних груп. Для Франциска важливо, щоб, може, навіть якщо їх не можна повернути до центру уваги суспільства, то принаймні поставити у центрі уваги церкви. Це ключовий пункт. І він напевно говоритиме про це під час зустрічі у Бжеґах, яка завершить ці Світові дні молоді.
- Запитаю прямо: чи Папа Римський Франциск, принаймні у сприйнятті польських католиків, є революціонером?
Говорить публіцист Шимон Головня:
- Гадаю, що він є революціонером, оскільки пропонує цілковито інший підхід до речей, які ми вже якось упорядкували в своїх головах. Натомість, він приходить і пропонує все це переглянути. Тобто, усвідомити, що наш комфорт, наша безпека, наш добробут не є першоплановими цінностями Євангелії. Вона нікому не обіцяє безпечного, спокійного й повного здоров’я життя. Але обіцяє життя щасливе і папа показує шлях до такого щастя, що часом пролягає через дуже складні моменти, повороти. Однак, треба залишитись вірним своєму рішенню й дійти цим шляхом до кінця. Гадаю, що зустріч із Папою є для багатьох із нас як лакмусовий папірець. Тобто ми можемо тоді перевірити скільки в нас, у тих, що охоче декларують прив’язаність до прекрасних і високих християнських цінностей, є справді християнського.
- У своєму тексті у часописі «Тиґоднік Повшехни», де ви розважаєте про візит Франциска до Польщі, ви говорите, що, можливо, центром його послання до вірних є такий метафізичний теперішній час, буття «тут і тепер», яке має стати головним для кожного християнина. Що ви мали на увазі?
- Так, теперішній час – це час Бога. Або, як ми віримо, Бог занурений у «тут і тепер», для нього немає минулого і майбутнього. Він цікавиться людиною лише в її актуальному стані, в її теперішньому місці та з її важливими зараз проблемами. Тому папа прибуває з дуже конкретним рецептом щодо того, що «тут і тепер». Цей наголос у його промові на Вавелі був дуже виразним, аби не занурюватись у негативну пам’ять, що шукає винних і вдаючи пошук історичної істини, намагається додатково розковирювати наші рани і псувати людям життя. Він, також, не говорить нам, аби творити якісь футуристичні образи. Просто каже: довкола вас є нужденні, прийміть їх. Ви маєте гарне життя, радійте через нього. Хтось у вас вмирає, то плачте разом із ним, з його родиною, близькими, моліться за нього. Хтось захворів, відвідайте його. Це найпростіші речі. Я маю враження, що і я, і всі ті з нас, хто в цій країні вважає себе віруючими людьми, всі ми настільки зайняті написанням постдокторських праць, що забули про те, що досі не завершили початкової школи. І на цьому рівні ми маємо весь час про ці факти пам’ятати, і достосувати до них своє життя.
Антон Марчинський