Якщо мої попередні співрозмовники оцінювали зміни у Латвії зі вступом до ЄС у своїх професійних сферах, то перед від’їздом з Риги я вирішила поспілкуватися з людиною, котра на щодень бачиться з представниками різних соціальних груп, а також знає ситуацію у країнах пострадянського простору та в Західній Європі. Про плюси та мінуси латвійської євроінтеграції мені розповів журналіст міжнародного відділу латвійського телебачення Мірослав Кодіс:
- Я думаю, більшість латвійців задоволена членством країни у ЄС. Але треба зважати, що у нас є дві великі національні групи – латиші та росіяни. Латиші навіть під час економічної кризи дуже позитивно відгукуються про ЄС, бо почували себе некомфортно за радянських часів, для них членство в ЄС – це як поверення до європейського дому, – ну й що, що вдома не все гаразд. Мені здається, серед російськомовного населення оцінки будуть більш полярними.
Як зауважує мій колега-журналіст, рішення про приєднання Риги до європейського проекту було натуральним – важко було уявити, що до ЄС вступлять сусідні Естонія та Литва, а Латвія – ні. «Ми – не Швейцарія, ми б не вижили без спільного ринку в оточенні країн зі спільним економічним простором. Те саме із запровадженням євро – коли тільки Естонія ввела єдину валюту, стало зрозуміло, що й ми мусимо раніше чи пізніше це зробити», – каже Мірослав Кодіс. Щоправда, влада не поспішає ані пояснювати латвійцям вигоди від члентсва у ЄС, ані причини вступу до Єврозони:
- Мені здається, люди не так звертають увагу на те, що зроблено завдяки ЄС, бо політики не роблять на цьому акцент. Щодня я ходжу по добре відремонтованій дорозі, купую їжу у новому торговельному центрі, у вихідні йду до музею з гарною експозицією, але біля них немає таких величезних плакатів як в Польщі «зроблено за європейські гроші». У Варшаві на кожному кроці говорять про те, що Європа зробила для Польщі, у Латвії такого немає. Звідси й такий підхід, що ЄС – це в першу чергу можливість легально емігрувати до Британії.
Мірослав Кодіс підкреслює, що хоч Латвія у 2014-му відзначатиме 10-річчя членства в Євросоюзі, так насправді посткомуністична трансформація у країні досі триває:
- Ще залишилося пострадянське мислення. Я зустрічаю людей, котрі називають себе європейцями, але поводяться як за радянських часів, очікують, що держава все за них вирішить. Я часто буваю у Лондоні, і що мені там подобається – там завжди на першому місці проблеми людини. А у нас – проблеми системи. Так що західний стиль мислення у нас поки не прижився. Замість розв’язувати проблеми добробуту у людей, у нас досі головне питання на виборах – чи була радянська окупація Латвії? Той факт, що політики акцентують, що під час Другої світової хтось з мешканців республіки служив у СС, хтось у Червоній армії, непотрібно розгойдує суспільний дискурс.
Проблеми рецепції історичної спадщини у колишніх радянських республіках напряму пов’язані із відносинами цих країн з Росією. Остання активно культивує міф «латиських націоналістів». Перед вступом Латвії до ЄС відносини з Москвою погіршилися. Тоді латвійські виробники боялися, що повністю втратять східний ринок збуту. Як ситуація виглядає зараз?
- Ставлення до Росії, мені здається, поволі стає кращим. Багато бізнесменів розуміють, що політика – окремо, економіка – окремо. Для простих латвійців Росія – це в першу чергу туристи, на яких можна заробити. Суперечності між країнами підкреслюють політики. Ми вже у ЄС, і не бачу перешкод, аби мати нормальні відносини з Росією.
Головний висновок Мірослава Кодіса з членства Латвії в ЄС – країна отримала багато можливостей, але не всіма ними навчилася користуватися. Наприклад, Ризі варто було б орієнтуватися на Варшаву у використанні єврофондів. Рецепт на вдалу євроінтеграцію для будь-якої країни від мого латвійського колеги – це детальне роз’яснення громадянам, що ж таке цей Євросоюз. Тоді у суспільстві натурально буде більше єврооптимістів, ніж євроскептиків.
Олена Бабакова