Вони не чують, але, все одно, можуть співати, писати та грати музику. А нашим гостем є професор Генрик Скаржинський, лікар-отоларинголог, аудіолог і фоніатр, який створив Світовий центр слуху, директор Інституту фізіології і патології слуху в Каєтанах, ініціатор науково-медичної програми «Музика в слуховому розвитку людини», але також ініціатор міжнародного музичного фестивалю для дітей, молоді і дорослих із вадами слуху «Равликові ритми».
- Пане професоре, ви підкреслюєте, що «Равликові ритми» - це не якийсь парафестиваль чи паролімпіада. До речі, цього року цей захід відбувся вже втретє. Чому ви підкреслюєте, що це така демонстрація досягнень науки і медицини?
- Бо часто так є, що коли ми вирушаємо на якісь змагання, і це, скажімо змагання із баскетболу, але на візках, то всі кажуть – так, прекрасно, однак, гравці їздили на візках і з них робили кидки. До нас приїздять такі особи, що починають розвивати свій музичний слух, а після цього – свої вміння та втілюють у життя свої творчі, музичні, вокальні чи інструментальні захоплення. Але є й такі, що вже є професіоналами й сьогодні – якщо ми говоримо про фінал нашого конкурсу і про майстер-класи, що вже відбулися – можна вести мову про оригінальні музичні інтерпретації відомих творів, або про виконання творів, спеціально написаних такими особами. І ці композиції нічим не відрізняються від творів інших більш чи менш відомих авторів. Хіба що коли ми спостерігаємо за такими особами, то десь у підсвідомості питаємо себе, як це стало можливим, що хтось, хто не чує від народження або втратив слух і не мав його протягом багатьох років, міг чогось навчитися і так функціонувати? Це лише викликає додатковий інтерес і повагу.
- Власне, завдяки техніці і насамперед завдяки сучасній науці це стало можливим. Однак, чи кожен з тих, хто мав вади слуху і йому було вживлено равликовий імплантат, може співати, грати, писати музику?
- Те, що ми спостерігали у виконанні тих, хто і зі всього світу, і з Польщі також приїхав на останній і попередні фестивалі, свідчить про те, що такі можливості має кожен. А чи навчиться? Це вже питання таке саме, як і до кожного з нас. Чи всі ті, хто чує, схочуть підпорядкуватися певному жорсткому режимові, аби навчитися грати на якомусь інструменті? Якщо, натомість, нам вдасться цей доробок опрацювати у формі наукових рекомендацій щодо способів використання музики в слуховому, мовному і творчому розвитку наших пацієнтів, це стосуватиметься сотень тисяч людей. Я маю на увазі як і тих, хто користається різноманітними слуховими імплантатами, так і тих, хто, наприклад, використовує слухові апарати. Й то у різному віці. Людей, що використовують такі прилади, є десятки, якщо не сотні мільйонів по всьому світі. Якщо ми сьогодні запропонуємо їм певний музичний тренінг, то, таким чином, запропонуємо їм певну форму пристосування їхнього слуху і сприйняття до музики, а завдяки цьому вони ліпше сприйматимуть такі корисні звуки, які для нас є найважливішими. Бо важко сказати, що для старшої людини може бути важливо навчитися грати на якомусь інструменті.
- Наприклад на цитрі, як 13-річна китаянка Лью Лінґ, що взяла участь у цьогорічному фестивалі…
- Музика дозволяє легше адаптуватися до того допоміжного засобу, яким може бути слуховий апарат або імплантат, вживлений до внутрішнього вуха, який ми називаємо равликовим. Початки нашої ідеї взялися, саме, від лікування такого «равлика» і демонстрації, що він може сприймати певні ритми, а наша слухова кора, відповідні її центри можуть такі ритми інтерпретувати. Звідси й назва фестивалю «Равликові ритми».
- Чи кожну музику можна використати в такій терапевтичній програмі: чи це Моцарт і Бетховен, або радше джаз і популярна музика?
- Ми маємо різні спостереження, які робляться вже давно. Адже музику ми використовуємо в щоденній терапії. Отже, наприклад, григоріанські хорали чудові для терапії шуму у вухах. Ця музика приносить спокій і такий погляд всередину себе, що дозволяє не зосереджуватися на самому шумі у вухах, який пронизує наш організм і нікуди від нього не втекти. Є різні типи музики, котрі мають більший або менший вплив на людський організм. Так, музика Моцарта повинна стимулювати, відкривати людину. Джаз, натомість, робить так, що наші повсякденні обов’язки, якби ми слухали лише його, ми починаємо виконувати більш сонно, без певного темпу. Один з наших колег провів колись таке дослідження, в котрому порівнював за якої музики найліпше прибирати в квартирі. Отже, виявилося, що під джаз прибирання вдавалося найгірше. Натомість, під популярну музику ми стаємо більш хаотичні, це нас розпорошує, і хоча ми прибираємо, навіть швидко, але неретельно, бо нам важко зосередитися на тому, що ми робимо.
- Я знову звернуся до Моцарта, бо у його випадку виявилося, що результат прибирання був найліпшим. Тобто, з одного боку, хтось відкривався, оживлювався, а з іншого – залишався ретельним. Сьогодні такі спостереження ми хочемо здобувати відносно людей із різними вадами слуху, аби стандартизувати, наскільки це можливо, у різних групах із різним досвідом та різними типами терапії, котрі щодо них застосовувалися, аби ми вже могли не лише загально заявляти, що музика приносить результати, що вона потрібна. Але щоб кожна конкретна мама дізналася, що, наприклад, гра на такому-то інструменті повинна значно прискорити набування слухових вмінь…
- Тобто, не лише пасивне сприйняття, але й гра на інструменті може це прискорити?
- Так, навіть якщо він не навчиться, врешті, грати як віртуоз. На ліпше сприйняття впливає ліпша зосередженість на звуковій інформації..
- А чи те, який це інструмент, має значення? Ми вже згадували про китаянку, яка грає на цитрі…
- Ми ставили собі це запитання вже минулого року, коли на фестивалі з’явилися учасники з Китаю: чому у заявках осіб із імплантатами найбільше є такого типу інструментів? Виявляється, що цей інструмент найліпше сприймається тими, хто говорить по-китайськи. Йдеться про мелодію мови, яка дуже наближена до цього інструменту.
- Тобто, у випадку поляків це може бути фортепіанна музика Шопена?
- Так-так, імовірно, клавішні інструменти нам найближчі, і, може, не відразу Шопен, але у майстер-класах важливу роль відігравали гармонія та акордеон…
PR1/А.М.