Починаючи з 2014 року, під почесним патронатом президента Республіки Польща, у Центрі східноєвропейських досліджень Варшавського університету вручається Премія ім. Івана Виговського. Нею відзначаються заслуги громадян України у розвитку науки, культури і громадського життя, а також у формуванні і зміцненні громадянського суспільства в Україні та побудові демократичної України на її європейському шляху, з огляду на найліпші традиції колишньої Речі Посполитої та історичні, сучасні і майбутні зв’язки України з Польщею та Європою.
Детальніше про цю премію розповідає директор Центру східноєвропейських досліджень Варшавського університету Ян Маліцький:
- Треба почати з того, що перш, ніж з’явилася Премія ім. Івана Виговського 2014 року, з 2006 року існує започаткована Центром східноєвропейських досліджень Премія ім. Льва Сапєги. І якщо Премія ім. Льва Сапєги призначена для громадян Білорусі (це символічне прізвище, бо воно однаково близьке як полякам, так і литовцям і білорусам), то Премія ім. Івана Виговського, що з’явилася майже десятьма роками пізніше, також у символічний рік – 2014, призначена, безперечно, для громадян України. Я шукав покровителя (для цієї премії – ред.) – важливого, символічного, такого, який би об’єднував, і врешті-решт дійшов висновку, що Іван Виговський є такою постаттю, що єднає і принаймні достатньо добре відома по обидва боки кордону.
Від самого початку ця премія має патронат президента Республіки Польща – це варто зазначити. А наступна річ, яку треба сказати, що це не державна премія, тобто вона не фінансується з державного бюджету, але (і тут я скажу дуже важливу річ) фінансується навчальними закладами за рахунок їхніх власних бюджетів і на основі їхніх власних рішень. Адже мені вдалося вмовити 25 університетів та установ, аби вони разом створили таку премію. Чому потрібні аж 25 університетів? Тому, що Премія ім. Виговського є, по суті, науковими стажуваннями для науковців з України в Польщі. Головна премія – це повний рік, дванадцять місяців у Польщі у шести навчальних закладах, і що два місяці лауреат переїздить з одного з них до іншого. А до цього десять стажувань по чотири місяці у двох навчальних закладах. Саме тому потрібні спільні сили аж стількох університетів.
- Пане директоре, цьогорічною лауреаткою Премії ім. Івана Виговського стала професор Світлана Кравченко з Луцька. Розкажіть, будь ласка, за яке саме дослідження їй присуджено цю нагороду.
- Так, я, звісно, не хотів би розкривати таємниць засідання Капітулу, але загалом Капітул, що складається з проректорів з закордонних справ тих університетів, які присуджують премію, намагається, по-перше, мати кандидатів у міру постійних можливості з усієї України. У міру можливості, оскільки кандидати повинні відповідати високому науковому рівневі. Це перше. А по-друге, аби це були спеціалісти з різних галузей, а не лише з усієї України, адже різними є й університети, які цю премію фінансують. А по-третє, особливо у випадку лауреата головної премії, це повинна бути така тема, що переконуватиме Капітул своєю важливістю і новаторством. А крім того, що лауреат матиме можливості наукового розвитку в Польщі. І так сталося, що цього року Капітул прийняв рішення про присудження премії пані професор Кравченко, яка займається роллю жінок у сучасному політичному і культурному житті в Польщі та Україні. І це повинно бути порівняльне дослідження, через що Капітул переконаний, що її перебування у Польщі даватиме їй науковий розвиток.
Крім того, про свої проекти нам розповіли головна лауреатка цьогорічної Премії ім. Івана Виговського професор Світлана Кравченко, а також Мар’ян Лопата та Віктор Савка з Львівської політехніки.
Цілий матеріал у звуковому файлі
Матеріал підготував Антон Марчинський