У четвер в Об’єднаному Королівстві відбулися дострокові парламентські вибори, оголошені прем’єркою Терезою Мей, аби посилити позицію свого уряду в переговорах з Брюсселем щодо виходу її країни зі складу Євроспільноти. Вже, однак, відомо, що ця спроба виявилася не лише марною, але й помилковою, адже Консервативна партія прем’єрки отримала менше голосів, ніж мала перед цим, і, таким чином, втратила більшість у парламенті. І хоч королева Єлизавета ІІ вже доручила Терезі Мей сформувати новий уряд, її кабінет приречений на нестабільність і компроміси.
А про те, що все це значить та які матиме наслідки, нам розкажуть експерти – доктор Стівен Террет, юрист з Канцелярії SSW, британець, що мешкає в Польщі, та Ярослав Ґузи, громадський і політичний діяч, спеціаліст із міжнародних питань.
- Отже, чи прем’єрка Тереза Мей прорахувалася?
Доктор Стівен Террет:
- Так, хто б міг подумати шість тижнів тому, коли вона мала 20% переваги в майже кожному опитуванні. І ми повинні пам’ятати, що пані прем’єр Тереза Мей хотіла провести ці вибори, аби посилити свою більшість у парламенті, зміцнити свій мандат, аби їй було легше проводити в Брюсселі переговори щодо Брекзиту, а окрім цього, аби мати більшу підтримку в своїй власній партії. Так можна було б домовитися про менш жорсткий вихід Великої Британії з ЄС, ніж той, про який зараз говорять. Натомість, у даний момент меншість в її власній партії контролює те, наскільки жорстким буде Брекзит. І, мені здається, вона хотіла отримати 20-30-40 додаткових прибічників, аби ота голосна меншість не могла здійснювати контролю за переговорами щодо виходу з ЄС.
- А тимчасом вона втратила 15 місць у парламенті… Це дуже багато.
Ярослав Ґузи:
- Це багато, бо це така вирішальна різниця. Прем’єр Мей – пан Террет має рацію – просто була заручницею отієї голосної меншості прибічників жорсткого Брекзиту. Проте, вона мала більшість у парламенті, тобто мала набагато більшу свободу дій. Зараз це змінилося. І, правду кажучи, виникає питання, чи така поразка (адже це слід назвати поразкою) не стане вирішальною, якщо йдеться про її долю як прем’єра? Адже, вона справді прорахувалася.
- Вона дуже чітко підкреслювала, що Велика Британія потребує зараз сильного і неухильного лідера, яким, зрештою, намагалася себе показати. Це не вдалося?
Стівен Террет:
- Не вдалося. Я їй трохи співчуваю, в тому сенсі, що вся ця пожежа, яка називається Брекзитом, не була її ідеєю, референдум не був її ідеєю. І вона голосувала проти Брекзиту. Але тоді, коли на референдумі рішуче проголосовано за вихід з ЄС і тогочасний прем’єр Кемерон якнайшвидше втік, лишаючи її в палаючому будинку, вона була змушена всіх переконувати, що Брекзит, однак, є добрим вибором і ми його проведемо якнайліпше. Однак, всі знають, що це було їй не до серця, вона Брекзиту не хотіла.
- З тим, лише, що тепер у ході передвиборчої кампанії Брекзит не був головною темою. Лейбористам, однак, вдалося зробити наголос на більш повсякденних для британців питаннях, як система охорони здоров’я або школи…
Ярослав Ґузи:
- Зараз найбільшою загадкою є причина такого, а не інакшого результату, бо загадка, що полягала в тому, яким буде результат, нам вже відома. Натомість, що тут стало вирішальним? Брекзит, справді, не був елементом передвиборчої кампанії. Хіба що він став таким у ліберальних демократів, котрі переконували, що потрібні британцям, аби прихильники збереження зв’язків з Європейським Союзом були присутніми в британській політиці. Натомість, ані лейбористи, ані консерватисти не розігравали цих карт. Зрештою, лейбористи повелися вельми двозначно під час референдуму. Пам’ятаймо, що вони зовсім не прагнули бути союзниками Кемерона, який також не бажав Брекзиту, а хотів переформатування відносин з Європейським Союзом на ліпших умовах. Отже, в нас така дещо дивна ситуація, коли знову маємо в Європі чергову країну із неясною політичною ситуацією. Я би сказав, що – якщо йдеться про наслідки як для Великої Британії, так і для її партнерів – це є чимось надзвичайно невигідним. Це збільшує хаос в Європейській політиці, а особливо – у контексті Брекзиту.
- А отже, якщо не Брекзит, то що тут стало вирішальним?
- Я бачу дві помилки у передвиборчій кампанії прем’єр-міністра Мей, що привернули мою увагу. Я не знаю, чи пан Террет як британець також поділяє цю думку. Одна річ – така дуже показова, пов’язана з терористичним актом. Отже, Терезі Мей нагадали про її доробок (у лапках) як міністра внутрішніх справ. Консерватисти традиційно обмежують суспільні витрати на якісь громадські послуги, але зменшення витрат на поліцію прем’єркою Мей, ще коли вона була міністром внутрішніх справ, було серйозним гріхом. Британці справді чітко про це згадали. І друга річ, про котру також говорили, - це щось, від чого згодом Тереза Мей намагалася відмовитися. Це, здається, називалося податком на деменцію. І це був такий типовий недолугий прийом консерватистів, дуже негуманний, я би сказав, і, мабуть, непотрібний з точки зору цілої політичної програми, яка була досить цілісною. І тут, на мою думку, найбільш цікавими стануть такі дослідження, що покажуть, чому виборці прийняли таке, а не інакше рішення, та як це виглядає географічно: де консерватори втратили мандати, а де, можливо, здобули.
- Чи Стівен Террет як британець із цим згоджується, тобто, чи низка терактів напередодні виборів, а також невдалі пропозиції внесення змін до системи охорони здоров’я стали вирішальними, якщо йдеться про поразку Терези Мей?
- Так. Я не знаю, чи це було вирішальним, але напевно мало великий вплив, бо, з одного боку, консерватисти хотіли переконати суспільство, що Джеремі Корбінові не можна довіряти, якщо йдеться про боротьбу із тероризмом, що він є більш лагідним варіантом – більше дбає про права людини, і навіть волів би дбати про права підозрюваного в тероризмі, ніж дати англійській поліції більше влади, аби їй було легше проводити слідство. Натомість, люди, мабуть, дуже добре пам’ятали, що на вулицях Лондона є на 20 тис. поліцейських менше через бюджетні скорочення, проведені, власне, Терезою Мей. Однак, окрім цього, як мені здається, у більш широкій перспективі ми повинні пам’ятати про те, що на цих виборах консерватисти мали лише одне завдання – посилити свій мандат для проведення Брекзиту. Натомість, лейбористам, що не були в уряді протягом останніх шести років, було набагато легше представити нову програму: ми робитимемо щось нове, на відміну від уряду, який не мав особливої підготовки і бажав розмовляти лише про Брекзит.
PR24/А.М.