У рубриці Економіка і Бізнес ми побуваємо у прибалтійському повітовому портовому сорокатисячному містечку Свіноустя. У 2013 році в рубриці «Економіка і бізнес» ми зробили кілька передач про українські ресторани у Польщі. Здебільшого йшлося про великі міста: Варшава, Краків, Вроцлав, Білосток, Ґданськ, Ґдиня, Щецин, Люблін... Але, перебуваючи у середині серпня на короткому відпочинку у містечку Свіноустя, що поруч з німецьким кордоном, я несподівано натрапив на «Український ресторан», що по вулиці Словацького – це третя вулиця від моря.
На місці була власниця ресторану Малґожата Помєрчик, яка й розказала про історію створення цього закладу громадського харчування. Уся ця історія сталася завдяки українським заробітчанам:
«Ми познайомилися кілька років тому, коли вони приїхали сюди і шукали роботу. У нас тут тоді був зовсім інший ресторан, українки почали працювати зі мною, ми здружилися, знайшли спільну мову. Тепер вони зупиняються в моєму домі і це стало таким ніби способом нашого життя.
Тут, де ми зараз розмовляємо, з 60-х років завжди були різні ресторани, тут був алкоголь, паб для молоді, словом у цьому будинку заклади громадського харчування весь час змінювалися. Згодом ми придбали це двоповерхове приміщення».
Тож «Українському ресторану», де, до речі, не продається алкоголь, вже чотири роки.
«Ми єдиний український ресторан у Свіноусті, це наша ідея, здійснена задля людей, які приїжджають сюди з України з метою заробити грошей - заробітчан. У нашому регіоні працює багато українців, але вони не мають свого місця, наприклад, для зустрічей. Тому ми й зробили цей харчовий заклад, щоб вони тут, після тяжкого трудового дня, мали дещицю свого дому, трохи своєї України. Тут для них своя музика, свої рідні страви, працівники з берегів Дніпра можуть прийти сюди, наприклад, у неділю, аби поласувати тим, що вони люблять. Саме таких клієнтів у нас найбільше».
Але, ж Україна дуже далеко від Свіноустя, яке розташоване аж під німецьким кордоном?!
«До нас заробітчани приїжджають працювати у порту, на будівництві, в готелях і санаторіях. Тому ми намагаємося мати в меню лише українські страви, інколи, коли приходять поляки, тоді ми для них подаємо деякі польські страви, але загалом меню у нас базується лише на традиціях української кухні. Бувають, звичайно й німецькі відпочивальники, вони куштують наші страви і їм подобається.
Колектив у нашому ресторані український, головний кухар – це також пані з України, усього у нас 7 робочих місць - усі жінки. Я особисто народилася в Польщі, але я українського походження, моя родина з Мильчиці, що на Львівщині».
Власниця закладу Restauracja Ukraińska Малгожата Помєрчик
Як Ви відважилися на опрацювання бізнес-плану для відкриття національної кухні, бо це ж часто досить ризикована справа?
«Я за освітою економіст, тому для мене подібні обрахунки справа не чужа, ніякого ризику тут немає. У нашому місті діють різні заклади харчування: індійські, китайські, польські, італійські, грецькі, корейські, і клієнт має право вибору. Взагалі у нас жителів містечка небагато, але набагато більше тут туристів і працівників з інших регіонів».
Чи Ви вже напрацювали за ці чотири роки зиск?
«Ще ні, бо ми створили цю фірму для того, щоб мати добре місце праці для нас, для усіх, хто тут працює, головне – стабільна і добра робота. Якщо ж з’являється прибуток, то ми його інвестуємо в обладнання - купуємо нову техніку, плануємо ремонт тераси тощо. Наш бізнес розрахований на створення для нас зручностей, щоб забезпечити себе на кілька років роботою. Головне – зарплатня, сплачені податки, якісні страви на тарілці (свіже, справжнє, смачне і з привабливою ціною, а не якась розмазня з оцтом), і все це приносить результати – клієнти до нас повертаються. Ви ж помітили – у нас харчується багато дітей. Ми дуже стараємося і тому непогано заробляємо».
Пані Помєрчик, каже, що весь колектив ресторану чотири роки тому їздив до столиці Західнопоморського воєводства Щецина, щоб скуштувати і побачити, як працюють у місцевому українському ресторані. До Свіноустя повернулися розчаровані і ще з більшим ентузіазмом взялися за створення власного закладу харчування. Але Ваш «Український ресторан» – сезонний, функціонує він з травня по вересень. Чому?
«Ми працюємо влітку, а потім діти йдуть до школи, усі дівчата, крім мене, їдуть до дому, а пізніше, наступного року, повертаються. Проте, вони мають стабілізацію, вони не мусять переживати, бо знають, що кожен рік я подаю документи на оформлення віз, дівчата їх отримують і спокійно працюють, мають страхування і все необхідне. А робочі візи для наших працівників видають лише на півроку.
Ви питаєте, чому ми не даємо реклами у пресі? Бо наші клієнти майже не читають польської преси. Нам важливо, щоб людина, якій сподобалося у нас, на другий раз привела з собою свого товариша чи знайомого і щоб вони тут посиділи, поговорили з персоналом, щоб наш заклад був для них оазою із домашньою атмосферою».
Якщо ж зазирнути до меню «Українського ресторану», то побачимо, що український борщ коштує 17 злотих, солянка – 19 злотих, вареники – 16, котлета по-київськи – 24 злотих. Які ж все-таки страви користуються найбільшим попитом? Ви говорили про картопляні деруни, а ще?
Недільний ранок
«Солянка, пельмені, чебуреки... До нас приїжджають також клієнти з Німеччини, українці, які емігрували ще 20-30 років тому і для нас їхня думка дуже важлива. Вони кажуть, що так смачно, як у нас, вони часто навіть в Україні не їли. Туристам з Німеччини підлікуватися і відпочити у Польщі значно дешевше, ніж у них, тому вони й приїжджають у сусіднє Свіноустя».
Володимир Прядко