16 лютого у Литві відзначали 100-річчя відродження Литовської держави. З цієї нагоди в урочистостях у Вільнюсі взяли участь лідери низки європейських держав та установ, у тому числі президенти Польщі та України.
Що натомість відбуватиметься з цієї нагоди в Польщі? Про це я попросив розповісти Расу Ріміцкайте, культурного аташе Посольства Литовської Республіки у Варшаві.
А питаючи про це, маю на увазі, зокрема, великий концерт у Національній філармонії у Варшаві, афішу якого можна побачити перед входом до Посольства Литви.
– Навіть я ще її не бачила, бо сиджу в приміщенні і весь час над цим працюю. Так, 28 лютого ми запрошуємо всіх до Національної філармонії, як литовців, так і поляків, аби вони разом з нами святкували сторіччя відродження Литовської держави. На цей концерт ми запросили литовський Національний симфонічний оркестр, а також вже дуже відому на світі, дуже популярну і шановану як у Європі, так і в Сполучених Штатах, диригентку молодого покоління Мірґу Ґражиніте-Тіла. А щоб не святкувати на самоті, ми запросили винятковий польський хор «Camerata Silesia» з Катовиць, учасників якого ми попросили навчитися співати литовською. А крім них ми запросили словака, що є відомим альтистом, і піаністку, що виконає твір грузинського композитора Вахтанґа Кахідзе. Його твір «Bruderschaft» буде виконано в Польщі вперше. Отже, це буде дуже великий концерт, що, можемо сказати, буде концертом литовсько-польським. А після цього цей же концерт 2 березня буде повторений ще в Берліні – у Концертгаусі. Ми маємо надію, що у Берліні поляки і литовці також разом святкуватимуть сторіччя відродження Литовської держави.
А це напевно не єдина культурна подія, що з цієї нагоди відбудеться у Польщі…
– Безперечно, ми не обмежуємося лише Варшавою. Хоча тут, також разом з поляками – нашими найближчими сусідами, ми ще плануємо велику виставку сучасного мистецтва польських і литовських художників. Цю виставку ми покажемо як у Вільнюсі – в Центрі сучасного мистецтва, так і у Варшаві – в Центрі сучасного мистецтва Уяздовському замку. З Польщі і Литви ми запросили також і кураторів, аби над цією виставкою вони працювали разом. І ми маємо надію, що з’явиться дуже цікава мистецька інтерпретація цього сторіччя як польської незалежності, так і відродження Литовської держави. Окрім цього, у варшавському «Ілюзіоні» ми запланували перегляд литовського кіно. Отже, разом з поляками ми думатимемо над створенням такої програми, аби продемонструвати не лише сучасне литовське кіно, не лише кіно з тих часів, які добре що минули, тобто коли Литва ще не була вільною і незалежною, а становила частину Радянського Союзу. Але також ми покажемо довоєнні стрічки – німе кіно, що робилося як польськими, так і литовськими, а може навіть і єврейськими режисерами, адже єврейська культурна спадщина дуже важлива як для Литви, так і, маю надію, для Польщі. Також до цього перегляду литовського кінематографу ми хочемо включити сучасні фільми, а насамперед спільно створені Польщею і Литвою, а також, як у випадку фільму відомого литовського режисера Шарунаса Бартаса, це було спільне литовсько-польсько-українсько-французьке виробництво…
Тобто, йдеться про фільм «Іній»?
– Так, про цей фільм, польська назва якого є «Szron». Але, звісно, це не єдине спільне виробництво – будуть також інші стрічки. Проте, все це відбуватиметься лише восени. Натомість, дещо раніше ми їдемо до Вроцлава, де хочемо показати виставку, підготовану литовськими кураторами і присвячену модерністській архітектурі Каунаса. Ми цю архітектуру знаємо дуже добре, натомість у світі вона відома гірше, а є, звісно, надзвичайно цікавим прикладом сучасної архітектури, в чомусь схожої із баугаусом. Адже по суті місто Каунас будувалося протягом 20 років і його споруди дуже схожі, наприклад, із тим, що у 1920-х роках з’являлося як у Ваймарі, так і в Тель-Авіві, а також у Варшаві. Адже, якщо ми подивимося, зокрема, на будинки Національного музею у Варшаві, Міністерства національної освіти, а також на багато інших споруд того періоду, то побачимо, що це той самий архітектурний стиль. А отже, роблячи таку виставку в Музеї архітектури у Вроцлаві, ми також хочемо організувати велику наукову конференцію, на яку плануємо запросити відомих істориків архітектури, аби вони поділилися своїм знанням як з нами, так і з мешканцями і гістьми Вроцлава.
– Звісно, що, насамперед, організуючи всі події, присвячені сторіччю відродження Литовської держави, ми звертаємо увагу на те, аби не бути самим, не організовувати і не відзначати настільки великого свята на самоті. Тому я особисто прагну, аби всі наші проекти завжди робити у співпраці з польськими культурними установами, польськими митцями, а також намагатися всіляко залучати до цих проектів наших сусідів – Україну і Білорусь. І я хочу сказати, що, безперечно, в цьому році ми маємо багато значно менших різноманітних проектів (про які я, можливо, вже й не згадуватиму). Але також відбудуться такі циклічні заходи, як Дні Вільнюса у Ґданську або демонстрація литовських фільмів на різних польських кінофестивалях. Але теж йдеться про показ одного спектаклю, про який я ще не хочу розповідати, бо не знаю, чи це вже відкрита для широкого загалу інформація, проте, маю надію, все відбудеться і ми зможемо побачити виставу литовського режисера в Національному театрі у Варшаві. Натомість в наступному році, бо я вже думаю про 2019 рік, ми відзначатимемо ще один ювілей – річницю Люблінської унії, до якої навіть до сьогодні з польського і литовського боку відносяться по-різному. Отже, ми вже ведемо переговори з різними установами як у Литві, так і в Польщі, а передусім у Любліні, аби у великому святкуванні цього ювілею запросити до участі у виставці, у музичних проектах наших українських друзів.
Що природно, адже українські терени також були частиною цієї унії…
– Дійсно. Звідси, власне, ідея залучити художників, музикантів, літераторів тих народів, з якими ми мешкали поруч протягом багатьох сторіч та знаходили спільну мову. І, я маю надію, що разом ми святкуватимемо не лише сторіччя незалежності Польщі та сторіччя відродження Литовської держави, але у 2019 році – річницю створення Люблінської унії.
А до цього – також 2018 року – сторіччя незалежності України…
– Що ж я можу сказати, крім якнайщиріше привітати Україну. Аби передусім завершилася війна, аби ніхто не гинув. 25 років від повернення литовської незалежності дуже добре демонструє, чого за цей час можна досягти. Досягнення Литви величезні і ми дуже добре розуміємо, що якщо б не 1990 рік, коли група дуже сміливих людей вирішила проголосити акт про відновлення незалежності Литви, то сьогодні б ми не святкували сторічного ювілею відродження Литовської держави в 1918 році. Тому я зі свого боку, а також дуже багато литовців, у чому, мабуть, ми не мусимо особливо переконувати наших українських друзів, вболіваємо за Україну. І завжди, маю надію, ми залишатимемося таким вірним союзником цього нашого дуже близького сусіда.
А я нагадаю, що це була Раса Ріміцкайте, культурний аташе Посольства Литовської Республіки в Республіці Польща, що розповіла нам про події, які відбуватимуться у Польщі з нагоди 100-річчя відродження Литовської держави.
Антон Марчинський