З 1 до 4 вересня у варшавському Центрі науки Коперник триватиме фестиваль «Przemiany» - «Зміни», «Перетворення». Захід відбудеться під патронатом Польського радіо. Цього року його темою буде людське довголіття.
А про що конкретно йтиметься ми поговоримо з куратором даної події Рафалом Косевським.
- Отже, розмовляємо про фестиваль «Przemiany» - «Зміни», але, я так розумію, що цього року йтиметься також і про «przemijanie» - «минущість». Адже у вересні вашою темою стане довголіття і – тут одного неможливо від’єднати від іншого – також і смерть. Чи не так?
- Звісно, цьогорічний випуск має багато спільного з минущістю. Натомість, назва самого фестивалю «Przemiany» – «Зміни» – пов’язана з суспільними і технологічними змінами, яких ми зазнаємо у повсякденному житті. Цей фестиваль передусім говорить про майбутнє і має за мету нас до нього підготувати. Тому ми розпочинаємо дискусію на тему прогресу в широкому розумінні цього слова, про розвиток науки, нові технології та нові форми суспільного співіснування. Все це дуже пов’язане між собою. Звідси й назва «Przemiany» – «Зміни», з якими ми стикаємося. А одна з таких змін стосується довголіття.
- Саме через це я й мав такі асоціації.
- Тому ми про це й говоримо. Статистично наше життя стає дедалі довшим. Один з найвидатніших демографів Джеймс Вопель обраховує, що у розвинених країнах тривалість життя стає довшою в середньому на два з половиною роки щодесятиліття. Це явище, звісно, пов’язане з розвитком у медицині. Ми дедалі ліпше радимо собі з різними хворобами. Але таке видовження тривалості життя напевно має свої межі. Існує безліч ідей, як, все ж таки, ці межі довговічності і витривалості нашого організму розширити. І про це, зокрема, піде мова на фестивалі: про нові технології у медицині, спрямовані на пошук таємниці довголіття.
- Але у вашому заході йдеться не лише про медичні й технологічні мотиви. Ви згадали про демографію, отже це питання стосується соціологічного, суспільного виміру, а до цього теж – метафізичного та етичного.
- Так, ми маємо намір підійти до феномену довголіття і з медичного боку, і з суспільного, і з філософського. Бо, звісно, якщо ми ведемо мову про демографію, про збільшення середньої тривалості життя, то разом з цим мусимо пам’ятати про суспільство, яке старіє. А одночасно в Європі та в інших частинах світу зменшується рівень народжуваності. Отже, таке суспільство муситиме пристосуватися до нових викликів. Як їм зарадити? З одного боку, за допомогою сучасних технологій, а з іншого – процеси суспільної інтеґрації мають прискоритися. Отже, як суспільство ми маємо приготуватися до цілковито іншої демографічної структури. Згідно з рапортом Національної контрольної палати, у 2050 році в Польщі людей, котрі матимуть більше 60 років, буде близько 33 відсотків. Це величезна кількість. Тож ми, як суспільство, маємо бути до цього готовими. Натомість з перспективи філософії ми спробуємо дослідити сам цей феномен. І, таким чином, головне питання, що ми його собі поставимо, буде наступним: чи довше життя значить щасливіше життя? Чи надлишок часу справді необхідний нам для щастя? Чи, можливо, він стане нашим прокляттям, як це представлялося у різноманітних футуристичних візіях, наприклад у Мішеля Уельбека в «Можливості острова».
- Цьому в рамках фестивалю буде присвячено відповідну дискусію. Про що саме піде мова?
- Там будуть дуже різні формати. А почнемо ми з того, що наші актори розіграють міні-драму з майбутнього, у якій представлять імовірний сценарій. За ним життя справді стане радикально довшим – 150-200 років. Ми спробуємо відповісти на питання, що ж це значитиме для нас? А пізніше дамо слово публіці, кожен за допомогою спеціального додатку зможе проголосувати, представити свої дуже різні думки про довголіття і способи бути щасливими. Аж врешті ми запросимо на сцену експертів – геронтологів, психологів та соціологів, котрі висловлять свої думки про наші візії і мрії щодо майбутнього і довгого життя у ньому. Ця подія відбудеться на закінчення фестивалю – в неділю, 4 вересня. Вхід буде безкоштовний. Гаряче всіх запрошую.
- Це один з елементів вашого фестивалю. Окрім такого наукового виміру ви представите й мистецький, пропонуючи глядачам різноманітні музичні, театральні і образотворчі заходи. Розкажіть про це, будь ласка.
- Так, в цьому році програма дуже багата. Якщо йдеться про головні події, безпосередньо пов’язані з мистецтвом, то це передусім виставка і спектакль. Я хотів би згадати про спектакль, бо це непересічний твір, зроблений у співпраці з «Новим театром» у Варшаві. Режисерка Анна Смоляр разом зі своїми акторами підготувала виставу про історію Генрієтти Лакс. Це 31-річна афро-американка, яка жила в 50-х роках у Сполучених Штатах. В неї було діагностовано рак шийки матки та без її дозволу взято матеріал для дослідження. Невдовзі після цього вона померла, натомість отриманий від неї біологічний матеріал, тобто ракові клітини, виявився незвичайним. Зараз його називають безсмертними клітинами, адже їхнє ділення не припиняється. Завдяки такій здібності ці клітини, які сьогодні мають назву HeLa, використовуються вже на протязі кількох десятиліть у найрізноманітніших наукових дослідженнях. Вони мають фундаментальне значення для розвитку науки. Тому у спектаклі ми представимо інтимну історію жінки, а разом з цим – історію розвитку науки. Говоритимемо про те, як вони переплітаються – приватне життя з публічним.
- А до цього неймовірна метафора: безсмертними є власне ті клітини, що несуть смерть.
- Так, ракова пухлина – це, мабуть, єдина відома нам безсмертна форма життя. Це справді дуже цікаво. Тим більше, що різноманітні способи лікування, над якими зараз тривають праці в лабораторіях всього світу, такі, котрі б могли зробити наше життя довшим, дуже часто стикаються з дуже небезпечним механізмом, коли терапія може спричинити онкологічне захворювання. Рак і довголіття дуже сильно пов’язані між собою. Це неймовірний феномен.
- Але повернімося до програми вашого заходу. Ми говорили про спектакль…
- Так, окрім нього головною подією фестивалю є виставка, на якій буде представлено твори у жанрі art&science – мистецтво і наука. Тобто, це будуть праці митців, різноманітним чином натхнені наукою. І, звісно, виставка буде присвячена головній темі фестивалю – довголіттю. Тут передусім йтиметься про такі мистецькі твори, що показуватимуть нам своєрідні реквізити майбутнього. Тобто це буде його фізична маніфестація – як би воно могло виглядати. Це також було би пов’язане з поліпшенням людини: з розвитком синтетичної біології та персоналізованої медицини.
Антон Марчинський.