Не варто призначати економістів міністрами економіки

Видання «Gazeta Wyborcza» у статті «Російський колос на глиняних ногах» аналізує щорічний виступ президента Владіміра Путіна перед Радою Федерації. Російський лідер має намір продовжувати конфронтацію з Заходом, проте для цього йому потрібні кошти, які він має намір отримати завдяки амністії для закордонного капіталу, що захоче повернутися до Росії. На чому базується наївна віра Путіна, що хтось захоче переводити гроші зі швейцарських банків до російських – невідомо, лише протягом останнього року з РФ було виведено понад 100 мільярдів доларів. Даючи гроші друзям з Фонду національного добробуту, Путін продовжує проїдати та грабувати те, що Росія заробила завдяки високим цінам на нафту останніми роками. Обіцянки Путіна поліпшити життя дрібним підприємцям не коштують нічого без незалежних судів, яких у Росії немає. Таким чином, промова Путіна мала показати силу Росії, але лише зайвий раз підкреслила її слабкість.

Лауреатом Нагороди імені Єжи Ґєдройця, що її вручає газета «Rzeczpospolita», цього року став польський політик, історик та публіцист Павел Коваль. Це він під час попередньої каденції Європарламенту керував групою співпраці з Україною. Видання пропонує інтерв’ю з лауреатом. Коваль розповідає, що народився у Ряшеві, проте у дитинстві не мав контакту з українцями. Сходом він зацікавився вже в університеті. Львів політик вважає «українським Краковом, тільки кращою версією», про Київ говорить, що місто має у собі присмак імперії. На запитання, чи поляки та українці мають багато спільного, Павел Коваль відповідає – залежить, які українці і які поляки. Найбільше подібні до себе мешканці польської та української Галичини, котрі жили в ідентичних політичних та культурних реаліях ще зовсім нещодавно, у 19 – на початку 20 століття. Натомість, поляків з Сілезії та мешканців Донбасу об’єднує дійсно небагато. Звертаючись до теми Донбасу – Коваль здивований, що українці так легко відмовилися як від своїх східних земель, так і від Криму, треба було більше боротися, в першу чергу – шляхом пропаганди.

«Dziennik Gazeta Prawna» пропонує розмову з відомим південнокорейським економістом, професором Ха-Джун Чангом з Кембриджа. Він є автором бестселерів «23 речі, які тобі не розповіли про капіталізм» та «Економіка. Інструкція використання». На думку вченого, економісти дарма отримують великі привілеї в суспільстві – 95% економіки є зрозумілими для пересічних громадян. Решта фахової інформації, 5%, хоч і пов’язана з цифрами, проте вона не має однозначної інтерпретації – у світі є принаймні 9 шкіл, які логічно, проте по-різному пояснюють сенс економічних відносин. Чанг вважає, що хибною є практика призначення економістів міністрами економіки – для держави буде навіть краще, якщо цю посаду обійме представник якоїсь іншої професії. Як приклад вчений наводить історію реформ у Латинській Америці та Східній Азії: у першій ними керували професіонали-економісти, у другій – юристи та інженери. Результати говорять самі за себе.

О.Б.