«Але ж Росія поділила Україну» - під таким заголовком «Gazeta Wyborcza» публікує інтерв’ю з маршалом польського Сейму Радославом Сікорським. Тема – розмова прем’єра Дональда Туска з Владіміром Путіном, яка відбулася 2008 року, і текст на американському порталі Politico. Як пояснює Сікорський, під час цієї зустрічі з вуст Путіна мали прозвучати слова, які «тоді можна було зрозуміти як історичну алюзію або ж похмурий жарт». Зрештою, як каже політик, президент Путін такої мови вживає у розмовах з європейськими політиками (наприклад, Баррозу він сказав, що може здобути Київ впродовж двох тижнів). «Російські політики говорять твердою мовою сили», - каже колишній міністр закордонних справ Польщі. Недавно голова російської дипломатії відкритим текстом заявив, що коли Молдова вирішить вступити до НАТО або приєднатися до Румунії, то Придністров’я може вибрати власне майбутнє. «Ми всі знаємо, що це означає, - каже Сікорський. На думку польського політика, Росія здійснила розподіл України. «Ми ділилися своїми підозрами з багатьма політиками Заходу, але до моменту анексії Криму ніхто не хотів у це повірити», - каже маршал польського Сейму.
У цьому ж виданні читаємо про «новий тон стосовно України», який публіцист Ярослав Курський називає «небезпечним». «Спочатку прем’єр Копач каже про те, що Польща повинна поводитися як жінка і берегти свій дім, потім президент Коморовський – про доброго адвоката, котрий допомагає, коли його про це просять», - нагадує Курський. І додає, що Польща не повинна поводитися як набурмошений коханець, котрого не запросили до столу переговорів (у так званому нормандському форматі, запропонованому президентом Франції, в розмовах про вирішення українсько-російського конфлікту беруть часть: Франція, Німеччина, Росія та Україна - ред.). «Польський державний інтерес полягає у підтримці України стільки, скільки вона буде незалежною і рухатиметься на Захід», - пише Курський і закликає увійти до гри на іншому рівні. «Не оглядаючись на Німеччину і Францію, слід почати розмови про постачання атакованій Україні зброї. Якщо ми можемо її надавати курдам, то чому – не українцям?», - питає «Gazeta Wyborcza».
«Наміри Росії були очевидними», - так зміст розмови Путін-Туск, оприлюдненої Радославом Сікорським, коментує колишній віце-міністр закордонних справ Польщі Павел Коваль. Як каже газеті «Rzeczpospolita», сигнали російського зацікавлення поділом України та анексією Криму з’являлися раніше. «У 2009 році мер Москви Юрій Лужков говорив, що Росія хотіла б перейняти Крим», - нагадує Коваль, і звертає увагу на інше: «пильні спостерігачі у Європі та США вже наприкінці 90-х років розуміли, куди прямує політика Росії після ери Єльцина. Починаючи від чеченських воєн, через торговельні війни з європейськими сусідами, агресію проти Грузії, вербальну атаку Укарїни на саміті НАТО в 2008, і до анексії Криму, війни на Донбасі... Факти були однозначними вже багато років». Політик критикує польську владу за «переорієнтацію східної політики». «Правило, щоб співати в одному хорі ЄС – це надто мало», - стверджує Коваль. На його думку, Польща повинна тісніше співпрацювати з Молдовою, Грузією, Казахстаном, «тим паче, що нас не допускають до ключових переговорів, незважаючи на те, що граємо у євросоюзному оркестрі», - каже політик. Як переконує, Польща повинна допомагати Україні – так як Німеччина допомагала у 1981 році Польщі. «Польща повинна бути активнішою, бо це – найкращі ліки проти жадоби Путіна», - каже Павел Коваль на шпальтах видання «Rzeczpospolita».
Я.С.