У неділю 6-го травня французи обирали президента. З дотеперішнім главою держави Ніколя Саркозі переміг соціаліст Франсуа Олланд і він стане першим соціалістичним французьким президентом від 1995 року. А ми задумуємося, як його обрання вплине на європейську політику. Звертаємося до аналітика Польського інституту міжнародних справ Дороти Ліщик www.pism.pl .
– Спочатку Франсуа Олланд у своїй передвиборчій програмі не експонував європейських проблем, тому що для французької лівиці, Соціалістичної партії, європейські питання становлять делікатну проблему – внутрі самої партії чималі розходження. Отже, він уникнув створення враження поділу у Соціалістичній партії перед президентськими, а також парламентськими виборами (які відбудуться у червні цього року). По суті, лише в 3-ох з 65-ти пунктів виборчої програми Олланда дуже загально порушено європейські питання. З огляду на динаміку міжнародної європейської ситуації, Олланд мусив з ними змірятися. Його програму здомінувало одне гасло – про необхідність перегляду фіскальної угоди. Уже відомо, що не йдеться про відкриття клопітких переговорів, а про доповнення – нову декларацію, яка врівноважила б дотеперішні зобов’язання в рамках так званого фіскального пакту. У найближчі тижні можемо очікувати конкретних пропозицій, – каже експертка.
У коментарях наголошується, що переможець президентських виборів досі не займав високих посад у державі і не має такого досвіду, як його попередник Ніколя Саркозі.
– Наголошують і наче закидають, що в нового президента нема достатнього політичного досвіду, але, гадаю, це не зовсім правда. Він уже багато років бере участь у практичній реалізації французької політики, був довголітнім секретарем соціалістичної партії, відомий адміністративними вміннями. Йому не можна закинути браку готовності виконувати найвищу політичну функцію у Франції. Зрештою, варто нагадати останні дебати двох лідерів президентської кампанії – тоді виявилося, що Франсуа Олланд не тільки дуже добре підготовлений, має великі знання, є інтелігентною людиною, але й не можна йому приписати нерішучості, невизначеності поглядів. Отже, він здатний представляти Францію на міжнародному форумі, боротися за її інтереси і відстоювати свої погляди, – вважає дослідниця.
Постає питання, чи після обрання нового президента у Франції буде готовність до дальшого розширення Європейського Союзу – зокрема, в контексті України, хоч, звичайно, слід врахувати актуальні ускладнення.
– На цьому етапі дуже важко відповісти на таке запитання, тому що європейська політика знаходилася на дальшому місці серед виборчих пропозицій та програм кандидатів на посаду президента Франції. Так було й у випадку Франсуа Олланда. Питання розширення Європейського Союзу з’являлися остільки, оскільки вони мають безпосереднє значення для Франції – наприклад, справа Туреччини і Сербії. Під оглядом політики сусідства, політики розширення ЄС, – Франція, традиційно, більш зорієнтована на південь і враховує цей вимір євросоюзної політики. Мабуть, щойно у наступні тижні й місяці, коли відбудеться перехід від передвиборчого дискурсу до необхідності формулювання фактичних пропозицій, ми дізнаємося, яку позицію займатиме Франція під проводом нового президента, – каже Дорота Ліщик.
Наталя Бень