Януш Палікот – 47-річний польський політик, лідер лівоцентристської антиклерикальної партії «Рух Палікота», яка восени 2011 року (після року свого існування) спромоглася потрапити до Сейму Польщі із третім результатом (понад 10%). Януш Палікот, в минулому дуже вдалий підприємець, не приховує своїх «прем’єрських амбіцій». Він переконаний що невдовзі очолить польський уряд. Які ж погляди має цей політик на співпрацю Польщі з Україною та на східний вектор Варшави?
Із Янушем Палікотом розмовляв Анатолій Зимнін.
Ви походите із Люблінського воєводства, яке межує з Україною та сприймається як місток між Польщею та Україною.
- Символом польсько-українських взаємин у місті Люблін є каплиця Святої Трійці в Люблінському замку, яка демонструє вплив візантійського мистецтва на польське сакральне мистецтво з часів Ренесансу. (...) Нещодавно президент Польщі Броніслав Коморовський відкрив у Любліні Старий театр та заявив, що це місто повинно бути пунктом зустрічі Сходу та Заходу. (...) Я сумую за Люблінським воєводством, за своїм рідним єврейсько-православно-католицьким містом Білгорай.
Протягом багатьох років існувала ідея, аби саме в Любліні відкрити Польсько-український університет. На жаль, цей проект так і залишився на папері.
- Я активно сприяв створенню Польсько-українського університету в Любліні, й мені шкода, що він так і не з’явився. Здається, на заваді стала певна гра з українського боку. Це був момент зміни влади. Переговори до певного моменту вела команда Юлії Тимошенко, а потім нова влада з внутрішніх причин не хотіла довести цю справу до кінця. Сподіваюся, що до цього ми зможемо колись повернутися (...) Я обіцяю, що коли польські громадяни дадуть мені мандат на правління країною, то зроблю все можливе, аби Польсько-український університет у Любліні було відкрито.
Українці дуже охоче приїжджають до Польщі: навчаються, працюють, часто залишаються тут жити. Чи в цьому, на Вашу думку, немає загрози для поляків на внутрішньому ринку праці?
- Навпаки. Польща переживає демографічний спад, вона дуже потребує людей, які хочуть працювати у Польщі. Таких осіб слід захищати, надавати їм нормальні права, заохочувати до співпраці. (...) Слід також докласти зусиль, аби підвищити культуру поліції та служб, які надзорують перебування іноземців у Польщі. Адже відомі випадки, коли іноземців карають за найменші проступки. (...)
Януш Палікот на засіданні Ради національної безпеки Польщі (PAP/Jacek Turczyk)
Якою має бути політика Польщі щодо східних сусідів, передусім України?
- Фундаментальний інтерес Польщі – це запрошення Києва до ЄС. Завдяки своєму людському потенціалу Україна автоматично стане дуже важливим членом Спільноти. Порозуміння на лінії Київ – Варшава може чудово стабілізувати ситуацію, в якій вісь Берлін – Париж керує цілим Євросоюзом.
Європейська Комісія підтвердила, що 30 березня буде парафовано Угоду про асоціацію Україна – ЄС.
- Цього дня я відкоркую пляшку шампанського...
Чи слід парафовувати цей документ у ситуації, коли лідери української опозиції Юлія Тимошенко та Юрій Луценко перебувають за ґратами, а європейські очільники говорять про ознаки політичного переслідування в Україні?
- Погоджуюсь. Дуже погано, що так сталося. Слід наполягати на вирішенні справи Тимошенко. Але не можна навіть з найнещасливішої історії робити перешкоду на шляху до історичного наближення України до Європи. Мені шкода, що так сталося, але я виступаю за ратифікацію Угоди про асоціацію. (...)
Чи має Польща тиснути на країни, в яких порушуються права людини?
- Так, має. Не слід про це забувати. Однак не можна з цього робити бар’єрів між державами та викликати ворожих відносин між цілими країнами. Справа, про яку ми говоримо, – це скандальний, але поодинокий інцидент.
Що має бути пріоритетом у польсько-українських відносинах?
- Входження України до Євросоюзу – це по-перше, а по-друге – вільний обмін капіталу та відкриття ринку праці. Завдяки польсько-українській співпраці, Польща має шанс вирішити власні проблеми, зокрема у пенсійній сфері. (...)
Польські підприємці, які наважилися інвестувати в Україні, часто нарікають на складні умови для ведення бізнесу над Дніпром.
- Мені відомі декілька фірм, які дають собі раду на українському ринку. Звичайно, проблеми існують. Було б дуже корисне, якби і Польща, і Україна вели відкриту політику притягування взаємних інвестицій. Можна навіть створити свого роду посаду речника такої співпраці на рівні віце-міністрів економіки. Такий речник займався б ліквідацією перешкод у двосторонній співпраці.
Якщо Україна в майбутньому вирішить приєднатися до НАТО, чи має Польща підтримувати такі прагнення Києва?
- Думаю, що так. Я розумію, що сьогодні розвиток Китаю, Індії та інших держав дещо змінює формулу НАТО. Але Альянс надалі залишається найбільш стабільним військовим союзом у світі, його вплив на ситуацію в різних куточках планети – дуже великий. Україна повинна бути в НАТО, а Польща має їй допомагати на цій дорозі.
Навіть, якщо проти цього буде гостро протестувати Росія?
- Що ж поробиш... З Росією слід розмовляти та шукати компроміс. Москва не має права вирішувати, що відбуватиметься з Україною. (...)
Чи Росія з новим президентом Владіміром Путіном буде становити ще більшу загрозу для своїх сусідів, у тому числі для Польщі та України?
- Мені здається, що ні. Владімір Путін вже має досвід і знає реальні можливості президента Росії. Він також має складну внутрішню ситуацію, яка пов’язана із тим, що відбувається на ринку енергоносіїв та кризою в Єврозоні. ЄС буде консолідуватися та спільно вести переговори про закупівлю енергоносіїв у Росії, а це радше прослаблюватиме позиції Москви.
Польща та Україна платять одну з найвищих цін в Європі за російський газ. Варшава у цій справі вже подала позов проти «Ґазпрому» до Міжнародного арбітражного суду в Стокгольмі. Чи Польща та Україна можуть об’єднати зусилля у боротьбі за дешевший російський газ?
- Так, вважаю, що в цій справі ми маємо об’єднати зусилля. Взагалі ціла Європа має консолідуватися та спільно з Україною купувати газ в Росії за однією ставкою. (...) Адже Польща та Україна – це великі споживачі газу і наш вклад у взаємну торгівлю – дуже великий.
За рік Польща та Україна будуть вшановувати пам’ять жертв Волинської трагедії. На що обом сторонам слід акцентувати увагу?
- На пробаченні. Так, як поляки колись зробили стосовно німців. Історія Польщі та Німеччини була ще більш трагічною, ніж польсько-українські відносини. Слід пам’ятати, що Польща протягом багатьох століть також вчинила багато військових злочинів на території України. І це ж стосується й українського боку. Обидва народи мають гріхи та провини, вони мусять знайти формулу, аби політичні лідери йшли в напрямку співпраці, а не помсти.
Слід вшанувати цю трагедію, вибачити наших переслідувачів, пам’ятати наших жертв, та йти вперед. Польща та Україна мають жити сьогоднішнім днем та тим, що буде відбуватися за 10-20 років в Європі, в Західному світі. (...) Навіть найтрагічніше минуле не повинно нам закривати очі на виклики сьогоднення.
У Верховній Раді України зареєстровано законопроект про відзначення на державному рівні 120-ї річниці з дня народження та 70-х роковин смерті польського письменника та художника єврейського походження Бруно Шульца, який жив і працював у Дрогобичі. Ваш фонд декілька років тому профінансував встановлення меморіальної дошки Бруно Шульца.
- І дуже цим пишаюся. Видавництво «Słowo/obraz terytoria», власником якого я залишаюся, випустило низку збірок на тему Бруно Шульца, а тепер заново готує до друку збірку творів цього митця. Отже, щось у Польщі відбувається, хоча державна влада і не оголосила цього року роком Шульца. Осередки культури та науки роблять своє і це варто робити. Бруно Шульц – це абсолютно унікальний митець, який незаслужено перебував у тіні Кафки, і якого сьогодні слід заново відкрити. Він може бути перлиною польсько-українсько-єврейської літератури, з огляду на місто, в якому творив та впливи які його стосувалися. Це світова перлина, і саме від наших спільних зусиль залежить, чи ми зможемо його відповідно популяризувати.
Анатолій Зимнін