Ключовими викликами для України у сфері безпеки залишаються агресивні наміри Росії. Але новому президентові України і головнокомандувачу Володимирові Зеленському незалежні експерти радять посилити увагу до активності Москви в третіх країнах та європейських інституціях. А також перейти до активної фази побудови українського війська на сучасних засадах ведення бойових дій.
Москва не відступиться від намірів повернути Україну в сферу свого впливу і готова застосувати для цього не лише інформаційну, економічну та шпигунсько-диверсійну потугу, а й пряму воєнну агресію, вважають українські експерти. Ознаками цього називається збільшення повідомлень про нібито замінування об'єктів інфраструктури та багатолюдних споруд в Україні, посилення активності Москви у її намірах повернути свій статус в Раді Європи та домінувати в інших європейських інституціях, а також військові навчання і передислокація озброєнь на окуповану частину Донбасу і анексований Крим.
Проте, у війнах ХХІ століття перемагає не той, хто має більшу армію і озброєння, а той, хто може ефективніше використати ці ресурси на театрі бойових дій. Про це заявив на репрезентації щойно створеного провідними українськими військовими експертами Інституту безпекових досліджень директор Інформаційно-консалтингової компанії Defense Express Сергій Згурець. Він назвав три пріоритети, які вважає найважливішими для нового головнокомандувача України, президента Володимира Зеленського. Найпершим з них експерт вважає керованість управління військом, до якої входить сучасній зв'язок, автоматизація і засоби радіоелектронної боротьби:
– Зараз на полі бою конкурують не бойові потенціали, а системи і моделі управління. Той, хто є більш швидкий і адаптивний, може випередити в бойових діях армію, яка має більший потенціал. Другий пріоритет – це засоби ураження в будь-якому форматі. Вони також спираються на інформаційні контури, щоби уможливити потенціал ракетного щита скерувати в слушний час і місце. Третя складова – це Сили спеціальних операцій, як елемент нової адаптивної армії. На Силах спеціальних операцій можна адаптувати і перевірити ті моделі, які згодом можна перенести на цілі Збройні сили, включно із робототехнікою та іншими речами.
Виконання таких завдань було би дуже доречним з огляду на вкрай несприятливе оточення кордонів України з боку Білорусі і Молдови, де розташовані російські військові континґенти і створені умови для швидкого перекидання потужних ударних сил ворога, вважає заступник голови СБУ в 2014-2015 роках Віктор Ягун. Він радить не легковажити нестабільністю, яку Кремль розхитує в Молдові:
– Не такий небезпечний той російський континґент, який там перебуває, як небезпечна сама інфраструктура, яку вони захищають. Зокрема, це відновлений 2014 року військовий аеродром, що здатний приймати великі військові літаки. Це такий плацдарм для справжньої гіпотетичної атаки в бік півдня України. Ну, і власне, все те, що відбувається в Молдові, як кажуть експерти, є одним зі сценаріїв для України і репетиція як розділити Україну за молдовським сценарієм.
Небезпека полягає і в тому, що агресивна активність Москви не обмежується територією ані самої України, ані сусідніми з нею державами, переконаний директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Валентин Бадрак:
– Росія дуже результативно працює на різних ділянках. В колишній Югославії і навіть в країнах НАТО. Навіть суперечності із Туреччиною, де мало не дійшло до військового конфлікту, Москві вдалося коштом постачання тій державі зенітно-ракетних систем С-400 нейтралізувати Туреччину і зробити її якщо не союзником, то забити клин всередині держав НАТО. Ми маємо враховувати, що спецслужби Росії завжди мали глобальні амбіції, що їх вони успадкували від Радянського Союзу. Для нас важливо розуміти, що лінія фронту в нас не одна, і що вона проходить не лише на Донбасі. Їх кілька. Навіть всередині Європи, в таких організаціях як ОБСЄ, не все так однозначно. Російська сторона виборює там кожен сантиметр свого впливу. Це робиться за рахунок бізнесу, за рахунок преференцій, за рахунок того, що шредерів тримає на зарплатні в Ґазпромі і так далі…
Самі лише оборонні зусилля, саме лише реагування на ворожі дії Росії безпосередньо проти України, на її кордонах і в світі, не спроможні забезпечити достатній рівень безпеки для України, вважає Віктор Ягун. Він виступає за те, щоби верховне керівництво держави усвідомило необхідність створення проблем для Росії всередині її території, аби відволікати ворожі сили і ресурси на вирішення внутрішніх, а не ескалації зовнішніх конфліктів:
– Якщо ми почнемо наприклад, підтримувати ті незалежницькі рухи, що є на Кавказі, на Уралі, то зрозуміло, що там почнуться інші процеси і Росія буде змушена відключитися від нас. Слід створити проблеми в першу чергу для самої Росії. А ми поводимося вже так толерантно, бо ми ж демократи, ми не можемо воювати на чужій території… А нам так не можна, бо йде війна. Так просто не може бути.
На думку екс-заступника голови Служби безпеки України, українські оперативники нічим не гірші за славнозвісних оперативників ізраїльської спецслужби Моссад і також могли би провести спецоперацію, наприклад, доставки в Україну засудженого за державну зраду екс-президента Віктора Януковича. Адже сподівань на те, що російська сторона видасть його Україні, бути не може. Проте, ані попередній, ані чинний президенти України не продемонстрували політичної волі щодо таких спецоперацій чи перенесення тягаря агресивної війни на територію агресора. І навіть більше, Росія залишається фактично непокараною за захоплення 24 українських військових моряків і трьох суден в українських територіальних водах у листопаді 2018 року. Російський адвокат ув'язнених українських моряків Микола Полозов впевнений, що Москві доведеться виконати вердикт Міжнародного трибуналу ООН з морського права про їхнє звільнення, але він не впевнений, що це станеться до відведеного трибуналом терміну – 25 червня:
– Питання звільнення українських моряків залежить тільки від однієї людини – це Владімір Путін. Це не секрет. Ніхто в Росії не може взяти на себе таку відповідальність і їх відпустити. Невиконання рішення міжнародного трибуналу потягне за собою серйозні наслідки для російської влади. І це не лише санкції, адже при вирішенні питання щодо звільнення моряків Кремль враховує не лише рішення трибуналу, але й низку зовнішньополітичних факторів. Є думка, що при вирішенні цієї проблеми у російської влади чи в Путіна є бажання зберегти обличчя. Показати, що вони не прогнулися під рішення трибуналу, а відпустили моряків за якимись іншими обставинами, – сказав Полозов.
За його словами, російська влада зрештою таки звільнить українських моряків і що спеціально для цього в рішенні трибуналу є певна шпарина. Там йдеться про те, що за російським законодавством, особи, які обвинувачуються у тяжкому злочині, можуть бути засуджені заочно.
Вільгельм Смоляк