У варшавському осідку Клубу католицької інтелігенції (KIK) нещодавно відбулася дискусія на тему новоствореної Православної церкви в Україні. Її учасники обговорювали, серед іншого, значення цієї непересічної події, зокрема, для України та українського народу.
Будь-яка автокефальна церква у світі мала свій тернистий шлях до проголошення своєї самостійності. Шлях до української православної автокефалії також був надзвичайно довгим, а в історії України було декілька спроб проголошення незалежності Церкви. На це звернув увагу один з учасників дискусії - отець Петро Мартинюк, проректор Рівненської духовної семінарії УПЦ КП:
«Розпочинаючи із хрещення Володимирового, коли Київська Русь стала християнською державою, я думаю, кожний християнин, який проживав на території Київської Русі, або Галицько-Волинського князівства, чи інших державних утворень, що були на території України, мріяв про це. Власне ці спроби проголошення автокефалії Української православної церкви не були першими. Можна назвати декілька відроджень Української автокефальної православної церкви: це перше відродження 1918 року, відродження у часи Другої світової війни і третє відродження автокефалії православної церкви, що відбулося у 1990-их роках».
Сьогоднішня ситуація в Україні також дуже характеризується подіями, що відбулися 5 років тому. Одним із найважливіших елементів впливу «руского міра» в Україні була і залишається, серед іншого, Російська православна церква, - нагадав отець Петро Мартинюк:
«Анексія Росією Криму і війна, яку розв’язала наша сусідня держава на сході України зумовила кожного українця подумати, що інструментом впливу в самій Україні є також сама Російська православна церква. Пропаганда „руского міру” стала неприйнятною для українців і, починаючи з 2010-2015 років почали вказувати на те, що прихожанами Української православної церкви КП стало набагато більше людей, аніж прихожанами УПЦ МП, яка була і є під юрисдикцією Російської православної церкви. І тому надання автокефалії Українській православній церкві, тобто Томосу, стало, як висловився предстоятель Української православної церкви митрополит Епіфаній, „другим хрещенням України”».
Отець Петро Мартинюк звернув увагу, що шлях єднання Православної церкви в Україні не є легким, але він відбувається поступово та без великих конфліктів. Серед іншого, він нагадав, що цьому також допомагає новий закон, згідно з яким, якщо у громаді, яка перебувала під юрисдикцією Української православної церкви МП, тобто Російської православної церкви в Україні, є дві треті людей, які підтримують Українську православну церкву, то вона разом із храмом переходить до Православної церкви України на чолі з предстоятелем митрополитом Епіфанієм.
На кінець березня до новоствореної Православної церкви України перейшло вже понад 500 парафій Російської православної церкви в Україні. Водночас, за словами Мартинюка, в Україні нині зареєстровано приблизно 11 тис. діючих парафій Російської православної церкви. І хоча, за його словами, це, можливо, невеликий відсоток, однак зміни ці відбулися протягом лише декількох місяців. Отець Мартинюк впевнений, що, попри інформаційну війну, зокрема, також довкола української автокефалії, запит на неї в українському суспільстві є:
«Головне, що в українському суспільстві є запит на автокефалію, прославлення Томосу, який був даний для української нації. Кожен українець розуміє, що надання Томосу для Української церкви рівнозначне проголошенню незалежності України. Україна, українці та Українська церква цьому завдячує, зокрема, і вселенському патріарху Варфоломію, який надав цей Томос і пішов на безпрецедентний крок, розуміючи той тиск, який буде чинитися на нього з боку Російської православної церкви та інших православних помісних церков, які перебувають під її впливом. Завдячує Україна та українці також державі, яка у цей момент не почала відходити від вирішення цього питання, а зрозуміла стратегічну важливість цього питання як війни фізичної, так і війни, що відбувалася у душах людей, оскільки це також є великою небезпекою для України та українців».
Питання Православної церкви в Україні – це питання не тільки самої Церкви, але й політичного конфлікту, - зазначив, у свою чергу, історик, викладач Університету ім. Марії Склодовської-Кюрі габілітований доктор Роман Висоцький:
«Боротьба за автокефалію в Україні є одним з елементів гібридної війни. Триває не тільки фізична війна, але також, наприклад, вже багато років в Україні триває боротьба за українську мову. Для історії 20-21 століття надання автокефалії Православній церкві в Україні є дуже важливою подією як елементу, що веде до руйнування усієї пострадянської імперії. Для того, щоб ця подія стала переломною, вона має насправді вдатися, дати результати. Це тільки початок шляху в одержанні незалежності структур Православної церкви. Часто, на жаль, шлях до незалежності є довгим. Натомість успіх самостійності дуже часто це не те, що хтось надав цю автокефалію, а насправді - це ті, хто є у цих церковних структурах і вони постійно підтримують та борються за цю автокефалію».
Натомість отець-домініканець Войцєх Сурувка, директор Інституту релігійних наук св. Томи Аквінського у Києві, у питанні автокефалії Православної церкви в Україні звернув увагу на три аспекти:
«Перше питання – пасторальне. Нарешті в Україні ті православні, котрі не ідентифікують себе з Москвою, можуть жити у структурі, яка має свою юрисдикцію і є канонічною. Боротьба за Томос – це не тільки боротьба за збереження документу, але це боротьба за нову якість православ’я в Україні. Важливо, аби ця Церква була чимось цілком іншим зсередини, ніж Московський патріархат – це інший стиль душпастирської роботи, інший стиль мислення про суспільство, про людей, про Україну. Йдеться про те, чи Православна церква в Україні буде новою якістю, чи ні. Московський патріархат не здатний створити з себе жодної нової якості. Друге питання – це будування національної ідентичності. Адже релігійний елемент має значення також для розвитку державності, суспільної ідентичності. І третє питання – екуменічне. І тут з ініціативою входить не Православна, а Греко-католицька церква. Ще під час першої згадки про можливість надання Томосу архієпископ Станіслав Шевчук сказав, що наступним кроком має стати діалог з Греко-католицької церквою на тему євхаристичної єдності, що має бути між цими двома громадами. Це досить сміливе бачення євхаристичної єдності і прагнення до одного патріархату всіх Церков традиції хрещення Володимира на терені України».
Безперечно, Об’єднавчий собор українських православних церков та надання української автокефалії – це найважливіша подія не тільки минулого року, але й найновішої історії України. Не дарма православні, католики, протестанти та представники інших релігій: іудеї та мусульмани, а також агностики та атеїсти визнали створення Православної церкви України також актом, що становить державну незалежність. Виклики перед новоствореною церквою України нині є дуже великими і вирішити їх вдасться тільки тоді, коли український народ буде єдиним, - погодилися учасники дискусії.
Тарас Андрухович