«Газогін розбрату» – такі обриси щоразу більше набуває проект побудови другої черги російсько-німецького газогону Nord Stream дном Балтійського моря в обхід України. Для Києва це означає втрату транзитного потенціалу транспортування російського газу до Європи і зростання загрози повномасштабної агресії Москви. Серед країн Євросоюзу також посилюються суперечки навколо цього проекту як такого, що загрожує посиленням енергетичного і політичного впливу Кремля на уряди західних держав. Сполучені Штати Америки заявляють про стурбованість цим газогоном ще й з огляду на його загрозу трансатлантичній єдності і економічним інтересам Вашингтона.
Комітет постійних представників держав ЄС ухвалив компроміс щодо поширення газового законодавства Євросоюзу на Північний потік 2. Він покладає відповідальність за застосування правил ЄС на цей газогін на Німеччину. Офіційний Берлін не вважає, що це зупинить будівництво газогону в обхід України, але визнав, що це може його уповільнити.
Посол Німеччини в Україні Ернст Вольфганг Райхель на українському телебаченні заявив, що не варто очікувати якихось кардинальних змін в політиці німецького уряду:
– Перший міф у всіх цих дискусіях пов'язаний з тим, що Німеччина ніби керує цим проектом і займається його реалізацією. Це не так. Nord Stream 2 – це приватний проект компанії «Ґазпром». І саме ця компанія його реалізовує з європейськими компаніями. І серед цих європейських компаній, так, справді, є німецькі. І друге питання – з приводу того, чи може німецький уряд зупинити проект. Відповісти на нього можна тільки тоді, коли буде зрозуміло, чи є на це законні підстави, чи є відповідні юридичні можливості. Всі дозволи на реалізацію проекту вже видані – і не лише в Німеччині, а й в усіх країнах, якими має пролягти газопровід. І для того, щоб відкликати цей дозвіл, потрібні виняткові умови. Ці умови не пов’язані зі зміною політичної думки. Ось чому доволі оманлива сама вимога до німецького уряду згорнути проект Північний потік 2. По-перше, тому що не німецький уряд розпочав цей проект. А, по-друге, на думку аналітиків, у німецького уряду немає законних підстав та можливостей зробити це.
Офіційна Москва також цілком передбачувано запевнила, що Євросоюз не зможе змусити Росію постачати газ через Україну. «Цей номер не пройде» – заявив заступник міністра закордонних справ Росії Олександр Панкін. Проте і Київ не готовий відступати. Заступниця міністра закордонних справ України Олена Зеркаль нагадала, що Франція, що вона була спочатку не проти Північного потоку-2, лише після тривалих дискусій з Німеччиною погодилася на компроміс. І що відтепер встановлені правові умови, за яких робота газогону буде можлива лише відповідно правовим нормам Євросоюзу, чого і вимагала Україна. Це підтвердив і очільник «Нафтогаз України» Андрій Коболєв:
– Україна стала залежною від політичних знижок. Ми пам'ятаємо період 2010-14 років, коли відбувались постійні політичні перемовини, і контракт на придбання газу був одним з центральних елементів або головних інструментів, якими Російська Федерація активно і успішно тисла на Україну. Про які політичні знижки ми говоримо? Це харківські угоди 2010 року, які коштували нам окупаційних баз. Це знижка грудня 2013 року, яка була надана в обмін на відмову від асоціації з Євросоюзом. Саме ці знижки стали однією з передумов того, що відбулось пізніше, тобто окупації. Для нас це мало наслідок - військові дії на сході і окупація Криму. Але нам вдалося за останні роки змінити так званий баланс. Однією з головних проблем перемовин, що зараз тривають в Брюсселі, є вимога російської сторони відновити цей так званий баланс. «Нафтогаз» мав сплачувати «Ґазпрому» в п'ять разів більше, ніж отримувати за транзит.
Не слабне протидія побудові Північного потоку-2 і з боку Сполучених Штатів Америки. Держсекретар США Майк Помпео під час свого недавнього візиту до Польщі дав зрозуміти, що просуванням своїх газогонів Росія намагається посилити вплив на політику Євросоюзу і готова навіть «відкрити тут другий фронт» у розвиток агресії проти України.
– Відносини між нашими країнами в сфері енергетики також посилюються, Польща робить великі кроки, щоб експортувати американський газ і нафту. Польща провадить рішучу політику зменшення своєї залежності від російського газу, який Москва використовує, як політичну зброю для досягнення своїх геостратегічних цілей. Ми продовжимо працювати з Польщею та іншими однодумцями, щоби зупинити побудову Росією газогону Північний потік-2, який підриває європейську безпеку і шкодить Україні.
Екс-посол Сполучених Штатів в Україні Джон Гербст у невластивій для дипломатів відвертій манері назвав цілих п'ять причин, з яких Росія і Німеччина не зможуть побудувати Північний потік-2:
– Мені здається, позиція адміністрації наступна: вони хочуть, щоби в першу чергу, Берлін вирішив відмовитися від цього проекту. Якщо до цього не готовий Берлін, вони хочуть, щоби цей проект заблокувала Єврокомісія. Якщо ж ні, я думаю, що адміністрація піде на санкції, щоби проект газогону зупинити. Це по-перше. По-друге, ми бачимо, що Крамп-Карренбауер, яка вважається наступницею Ангели Меркель, вже виступила із заявою про те, що цей проект не відповідає німецьким інтересам. По-третє, ми знаємо, що до цього проекту зростає опозиція в Європі. Зокрема, про це свідчить позиція Європарламенту. По-четверте, ми знаємо, що Данія не надала згоду на прокладення цього газогону її морською територією. І останнє – адвокати цього проекту стверджують, що це газогон дном Балтійського моря. Але насправді він не існує без газогону на російській землі. А він належить росіянам, що перебувають під санкціями. Отже ті європейські компанії, що беруть участь в цьому проекті, насправді є партнерами людей, що перебувають під санкціями. За нашими законами, ці компанії теж мають бути під санкціями. Тому ризик участі в цьому проекті для партнерів Росії доволі великий, – сказав Гербст.
Попри цей тиск з-за океану, офіційний Берлін і його союзники в Європі і далі заявляють, що не можуть зупинити будівництво ще одного російського газогону. Але президент київського Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Михайло Гончар переконаний що цей спротив кінець-кінцем буде зламаний:
– Американський ринок для німецьких партнерів – це ринок номер один. Якщо поглянути на експорт високотехнологічної продукції, що характерно для Німеччини в цілому – авта, турбіни, електроустаткування, прилади – це колосальні обсяги, це десятки мільярдів євро. Особливо автомобільний експорт. За 2017 рік цей експорт склав близько 30 мільярдів доларів із загального експорту в США близько 130 мільярдів євро. Минулого року були дуже інтенсивні дискусії між адміністрацією Трампа і німцями. Суть ідеї адміністрації Трампа була в тому, щоби обкласти німецький експорт митом у 20-25 відсотків. Це буде серйозний удар по німецькому експорту. Минулого року німцям вдалося відстояти цю позицію, передусім завдяки Єврокомісії, яка пригрозила Вашингтону симетричними діями у відповідь. Але ця загроза не зникла, вона просто відкладена.
На доказ Михайло Гончар навів спільну заяву послів США до Німеччини, Данії та Євросоюзу, де американські дипломати назвали газогін Північний потік-2 загрозою для Євросоюзу і Заходу в цілому і таким, що різко посилить вплив Росії на ЄС у галузі енергетики.
Вільгельм Смоляк