Канцлер Німеччини та президент Росії зустрілися у суботу ввечері, у резиденції Мезеберґ в Брандендурзі. Головні теми розмов – вирішення ситуації у Сирії та в Україні. Але деталей цієї розмови, яка тривала три години, ми не знаємо. У нашій студії гість - Бартош Теславський з порталу «eastbook.eu».
Перед тим, як спробуємо спрогнозувати, що може принести ця зустріч, скажу що Анґела Меркель чекала на Путіна півгодини. Російський президент приїхав на зустріч з канцлеркою з Австрії, де був гостем на весіллі австрійської міністр закордонних справ Карін Кнайсль. Це запрошення викликало в самій Австрії суперечки і дискусії. Але тим не менш, Путін на весіллі був. Чи ці два запрошення – приватне до Австрії та офіційне до Німеччини є якимось проявом повернення взаємовідносин між Росією та Європейсьбким Союзом до нормального стану?
- Я би не назвав цього нормальним станом. На щастя, до нормального стану взаємовідносин між Росією та Європейським Союзом все ще далеко. «На щастя» – звісно, з нашої перспективи. Натомість так, зустріч може бути сигналом потепління у взаємовідносинах між Росією та Європейським Союзом. Це почасти випливає з того факту, що Росія зреалізувала частину своїх цілей і тепер готова сісти за стіл переговорів в ролі переможця. А якщо не переможця, то напевно – країни, котра досягла на карті світу частину своїх політичних цілей. А з другого боку, Європейський Союз бачить, що дотеперішня політика не приносить очікуваних резульутатів, тому схильність до нового відкриття у стосунках з Росією зростає.
Як гадаєте, запрошуючи Владіміра Путіна на зустріч, Анґела Меркель виступала теж від імені всього Європейського Союзу? Чи може канцлерка представляла тільки Німеччину?
- Це запрошення вийшло з боку Анґели Меркель, можливо, що перед цим були якісь консультації з іншими євросоюзними країнами. Але я не думаю, що Анґела Меркель поїхала на цю зустріч в ролі представниці інетересів усього Євросоюзу. Не думаю, що вона би отримала мандат усіх євросоюзних держав. Наприклад, Франція чи Польща на це не погодилися би. Крім цього, теми розмов, як бачимо, цікавили головно Німеччину – це конфлікти в Сирії та в Україні, та будівництво Nord Stream 2.
Зустріч Анґели Меркель та Владіміра Путіна тривала три години, як Ви сказали, головні теми були три. Що ще можемо сказати про цю розмову?
- Якщо ця зустріч тривала три години, і якщо жодна зі сторін після завершення розмов не хотіла відповідати на запитання журналістів, це означає, що обговорювалися справді дуже важливі питання. І варто шукати усіх можливих витоків інформації про деталі цієї зустрічі. Щоправда, не сподіваюся, аби просочувалася якась інформація про розмову Меркель та Путіна. Можемо теж здогадуватися про результати цієї зустрічі на підставі інтересів як Росії, так Німеччини.
Польщу, безперечно, найбільше цікавить питання газогону Nord Stream 2. Чи в цьому питанні можна зауважити якесь наближення Берліна і Москви?
- Наближення, на жаль, триває постійно. «На жаль», з нашої точки зору – адже для Росії це важлива стратегічна мета, яку Москва хоче досягти в Європі. Для Німеччини, про що німецька влада постійно говорить і що повторює, це економічний, комерційний проект. Хтось дуже влучно зауважив, що коли це тільки економічний проект, то чому про нього говорять політики? Насправді, це стратегічний проект. Знаємо, що Анґела Меркель наголошувала на тому, що слід включити Україну в цей проект. Отже, цей проект буде реалізовано, але Німеччина забезпечить Україні якусь можливість транзиту газу.
Ще один бік цього проекту – Німеччина та Росія намагаються вигадати такі вирішення, які би захистили Nord Stream 2 від втручання третіх країн. А точніше – США.
- Віднедавна з’явилося питання США - Дональд Трамп заявив, що цей проект йому не подобається. А він має інструменти тиску на країн-реалізаторів цього проекту. Але якихось реальних кроків з боку американського президента сподіватися не варто – з огляду на те, що німецько-російський проект вже є на надто просунутому етапі будови. Крім цього, сумніваюся, що США підуть на відкритий конфлікт з Німеччиною, яка залишається дуже важлими бізнесовим партнером Америки.
Хоча стосунки між цими двома країнами, м’яко кажучи, ненайкращі.
- Безумовно, ці взаємовідносини не належать до найкращих, а Дональд Трамп не належить до улюблених політиків Анґели Меркель. Крім цього, у самій Німеччині - і це дуже важливо – Дональд Трамп вважається більшою загрозою для світового порядку, ніж Владімір Путін.
Наступна тема розмови Меркель-Путін – це Сирія. Президент Росії закликає міжнародну спільноту допомогти відбудувати Сирію. Це можна зрозуміти так, що міжнародна спільнота, хоча не викликала цієї війни, заплатить за неї рахунок.
- Думаю, що це палиця з двома кінцями. По-перше, це сигнал, що – оскільки Путін закликає допомогти у відбудові країни – значить там вже можна щось будувати. Тобто ситуаця в Сирії настільки стабільна, що можна туди в’їждждати з бульдозерами та контрактами. На практиці це може означати, що бойовики програли війну. Анґела Меркель, звісно, боїться наступної хвилі біженців. Але те, що росіяни висилають запрошення аби відбудовувати Сирії не означає тільки що слід заплатити рахунок за цю війну. Це теж сигнал, щоб міжнародні фірми реалізували тут контракти. Якщо Сирія залишається під правліням Башара аль-Асада, це означає, що це він буде вирішувати хто здобуде контракти в Сирії, а посередньо це вирішуватимуть теж росіяни.
І остання тема розмови Меркель-Путін – це війна в Україні. Тут, здається не відбулося наближення позицій. Меркель наполягає на тому, щоб вислати на Донбас «блакитні шоломи». Росія на пропозицію дивиться скептично.
- Росіяни, не стільки скептичні стосовно пропозиції Меркель щоб вислати на Донбас «блакитні шоломи», скільки бачать їх в іншій ролі, ніж канцлер Німеччини. Путін хоче, щоб оонівські солдати були якимось захистом для членів моніторингової місії ОБСЄ на лінії розмежування. А Німеччина зацікавлена введенням миротворчої та стабілізаційної місії. Оскільки, як можемо здогадуватися, Росія не зацікавлена вирішенням цього конфілкту так швидко і на таких умовах, тому Москва не буде погоджуватися на пропозицію Берліна. Те, що є позитивним сигналом – тверда позиція Анґели Меркель, а точніше брак згоди на анексію Роією Криму та дії Росії на сході України. Натомість, на жаль, цим проектом Nord Stream2 канцлерка свідомо підкопує позицію Києва.
І на завершення нашої розмови – чи ми є свідками кінця остракізму Заходу стосовно Владіміра Путіна?
- Мені здається, що так. Нині ми є свідками поступового потепління на лінії Євросоюз-Росія. Натомість з нашого погляду, було би добре, щоби це потепління не призвело до політичних кроків, тобто скасування санкцій чи інших поступок стосовно Російської Федерації.
Polskie Radio 24/Яна Стемпнєвич