Закон про національну безпеку, який Верховна Рада України ухвалила 21 червня, наближає державу до стандартів НАТО і створює передумови для вступу України в Європейський Союз – стверджують автори цього документа. Водночас, військові експерти і опозиція наполягають на тому, що жодних негайних наслідків ухвалення цього закону за собою не потягне. А серед його статей є такі, що здатні створити перешкоди обороноздатності України.
Закон про національну безпеку визначає і розмежовує повноваження державних органів з нацбезпеки і оборони. Він назвав фундаментальними національними інтересами інтеграцію України в європейський простір у різних сферах, а також набуття членства в Європейському Союзі та НАТО. Цей акт розмежовує посади начальника Генштабу і головнокомандувача Збройних сил. А сектор безпеки має підлягати демократичному цивільному контролю. Так, міністром оборони України та його заступниками відтепер мають бути цивільні особи, як це є в країнах НАТО.
Заступник фракції Блоку Петра Порошенка Олексій Гончаренко заявив, що за своєю важливістю закон про нацбезпеку є одним з головних проривів України на шляху до Європи.
– Ми прийняли закон про нацбезпеку для нашої армії і приводимо сферу безпеки до європейських стандартів, які випробувані роками, вони дозволять посилити цивільний і парламентський контроль, але, з іншого боку, посилити нашу армію. Щодо вступу в НАТО – це політичне рішення. Його має ухвалити український народ на референдумі, а з іншого – всі країни-члени НАТО. Але щоби таке рішення навіть теоретично могло бути ухвалене, ми маємо відповідати стандартам НАТО. Отже, ми ухвалили дуже і дуже важливе рішення, яке нас до цих стандартів наближає.
Натомість, один з лідерів фракції «Опозиційний блок», в якій чимало членів розпущеної Партії регіонів, Юрій Бойко заявив що ані він, ані його однодумці не голосували за цей закон, бо не підтримують вступ України до НАТО. Бойко вважає, що це не добра ідея для України, яку, за його словами, «в НАТО не чекають».
Але керівник опозиційної фракції «Самопоміч» Олег Березюк впевнений, що курс України в НАТО правильний і безальтернативний.
– Нас із вами ніде не чекають. Ми мусимо своєю діяльністю створювати інтерес до української держави. Я переконаний, мої колеги переконані і нам вдається переконати наших західних партнерів – якщо зникне українська незалежна вільна українська держава, імовірність третьої світової війни стане великою. Бо так вже було двічі. Тому збереження української незалежності і територіальної цілісності є першочерговою задачею, бо інакше всі ми зникнемо. НАТО є частиною цього процесу. Ми ідемо в НАТО не для того, щоби стати членами НАТО. А для того, щоби наша армія з радянської армії, де є дідівщина і знущання з воїнів, перетворилася на армію вільних воїнів, які вже є насправді, де-факто. Хто захистив Україну 2014 року? Радянське міністерство оборони? Ні, її захистили вільні люди і їхня структура була аналогічною до натівської, де рішення приймав командир на полі бою. І ми ухвалили цей декларативний і рамковий закон, щоби показати і НАТО, і всім західним партнерам, що ми хочемо ухвалити багато законопроектів, які б відрегулювали цю діяльність. Але не в законах справа, бо дуже часто президент України і прем’єр ухвалення закону видають за перемогу. Але реалізація закону є перемогою. Тоді до нас будуть серйозно ставитися.
Суперечка навколо характеристики закону про нацбезпеку триває між політиками і військовими експертами і досі. Одні називають закон ефективним і конкретним. Інші, як і Березюк, вважають, що закон лише окреслює рамки, не матиме якогось негайного практичного значення і не спричнить скорих змін. Військовий експерт Василь Вовк вважає, що закон про нацбезпеку однозначно рамковий і такий, що ухвалений на перспективу, а не для вирішення поточних безпекових проблем України.
– У НАТО ми не прийдем, допоки не будуть закінчені дві війни – на Сході і з корупцією. Ці речі, які підтримують одна одну. Корупція живиться коштом війни. А війна триває, бо інакше корупція не буде живився. Я послухав двох депутатів. Один каже, що ми зробили велику справу і економіка буде підніматися мало не з вечора, і до ранку буде звільнений Донбас. А може, і Крим до кінця тижня. А другий каже, що це все популізм і декларації. Обидва праві, бо цей закон потрібен, а те, що там декларації – то це те, яким чином він приведе нас до НАТО. І коли ми прийдемо до вступу, чи якогось іншого більш тісного формату співпраці з НАТО, тоді ми скажемо – ось, в нас є такий закон. Але на сьогодні він жодних проблем не вирішує. На жаль.
Інший військовий експерт, Іван Апаршин, нагадав, що закон про нацбезпеку був схвалений за наполяганням європейських партнерів України, які запропонували принаймні 5 положень, що визначають курс цього закону.
– Там наполягання на прозорості фінансів. Не на одному аркуші програми Міністерства оброни, а на ста сторінках, як це робиться в Сполучених Штатах. Далі вони наполягають, щоби головнокомандувача Збройних сил призначав президент за поданням міністра оборони. А це цивільний демократичний контроль і це основна вимога країн-членів НАТО. Ну й четверте, що я категорично не можу сприймати, вони пропонують нам – у разі особливого періоду Рада Нацбезпеки подає президенту пропозицію створення стратегічного колегіального органу воєнної оборони України. Тобто, почнеться мобілізація і особливий період, а ви можете собі уявити, як в умовах особливого стану ухвалюються колегіальні рішення? Загалом, якщо взяти частину воєнної безпеки, деякі моменти є дуже позитивними. Але водночас там закладені такі ризики, що нам 2014 рік може показатися вдалим терміном.
Окрім військових та геополітичних проблем закон про нацбезпеку мав врегулювати повноваження Служби безпеки України. Деякі депутати вимагали позбавити СБУ непритаманних їй функцій з протистояння економічним злочинам та боротьби з корупцією. Але парламент не підтримав ці положення. Як пояснив секретар комітету з нацбезпеки й оборони Іван Вінник, повноваження СБУ вже і так достатньо чітко виписані без жодної згадки про боротьбу з корупцією.
Вільгельм Смоляк