Путін вчергове, тобто вчетверте вступив на пост президента Росії. За декілька днів до присяги «старого-нового» господаря Кремля країною прокотилася хвиля демонстрацій під гаслом «Він нам не цар». У результаті російські правоохоронці жорстоко розігнали тих, хто зібрався, а по всій Росії було затримано понад 1,5 тис. людей. Чи російські акції мають якесь значення, чи можливі зміни на верхах російської внутрішньої політики, які перспективи зовнішньої політики Путіна?
Доктор Єжи Тарґальський зауважує, що російські демонстрації прихильників опозиціонера Алєксєя Навального були менш численними, ніж у 2012 році, а це певна міра, лакмусовий папір настроїв російського суспільства, яке не готове до будь-яких революційних змін.
«Треба чітко розуміти, що у Росії жодні демонстрації, жодні рухи, які мають підтримку простих людей, не мають значення, якщо частина олігархів їх не підтримає. Тоді, коли олігархи усвідомлять, що Путіна треба змінити на нову модель, тоді демонстрації матимуть якесь значення», – каже він.
Водночас, на погляд доктора Єжи Тарґальського, наразі сподіватися змін у верхівці російської політичної сцени не варто і поки ніщо не свідчить про те, що олігархи можуть відвернутися від Путіна.
«Ще надто рано. Це процеси, що повинні тривати. Путін має зазнати нищівної поразки. Наразі Росія програє. Усе має відбутися показово, так, аби найближче оточення Путіна побачило, що їхня позиція під загрозою. Дотеперішні санкції були дошкульними, але вони не зачепили найближчих співробітників та друзів Путіна», – говорить експерт.
Водночас експерт з питань Росії Ґжеґож Кучинський впевнений, що увесь президентський термін Путіна ознаменується збереженням актуального стану справ. Політолог звертає увагу, що протягом останніх декількох років Росія відкрила надто багато фронтів.
«Передусім йдеться про протистояння із Заходом, маємо теж Україну, Сирію та інші міжнародні проблеми. Ситуація не настільки добра, як це було ще декілька років тому. Бо Україна, яка ще на початку 2014 року була у зоні впливів Росії, нині скоріше перебуває у зоні західних впливів. Також Грузія впродовж тривалого часу перебуває за межами російського впливу. Ми не знаємо, як розгортатиметься ситуація у Вірменії. Все гірші справи для Росії на Балканах. Російський путч у Чорногорії не вдався і чорногорці вступили в НАТО, Москва втратила проросійські сили в Македонії. Насправді тільки в Сербії залишилися при владі політики, які ще якось там пов’язані з Кремлем. Початок президентського терміну Путіна у закордонній політиці виглядає не найліпше. Його чергова каденція починається у найгіршій для нього досі атмосфері щодо міжнародних перспектив», – каже він.
Звісно, у довгостроковій перспективі, звертає увагу експерт, Росії не вигідне протистояння із Заходом. Водночас поки не має можливостей повного врегулювання цього конфлікту, – вважає він. Путін потрапив у власну пастку, щонайменше у справі України, – зазначає Кучинський.
«Він не може відступити. Навіть якщо Путін має план відступу з Донбасу, зберігаючи там реальні впливи – я тут нагадаю про проект миротворчої місії на Донбасі – то у випадку Криму він не може зробити навіть одного кроку назад. А поки позиція Заходу є такою, що без повернення Криму у кордони України не буде ніякого пом’якшення політики щодо Кремля та скасування санкцій. А у випадку США ці обмеження стають навіть все сильнішими», – додає політолог.
Водночас Ґжеґож Кучинський звертає увагу, що світ останнім часом забуває про війну на Донбасі. Він вважає, що нині немає жодних шансів на кардинальні зміни в ситуації: конфлікт постійно вступатиме або у спокійнішу, або в активнішу фазу. За словами експерта, Росія також поки не вгамується у Сирії.
«У грудні Путін полетів на російську базу в Сирії і заявив про завершення війни, звісно, „переможної” для Росії. Але ситуація не є настільки простою та зрозумілою. Йдеться про поділ Сирії на сфери впливів, де американці теж мають свої бази. Спроби обмеження їхньої американської сфери впливів закінчаться так, як це закінчилося на початку лютого різнею російських найманців у долині Євфрату, коли американці влаштували їм „криваву баню”. І Путін мусив це „проковтнути”, оскільки не міг дуже обурюватися, бо офіційно їх там немає і вони не мають нічого спільного з політикою російської держави. Сирія – це не тільки справа Росії, – там є Туреччина, яка має свої інтереси, є Іран, думка якого щодо майбутнього Сирії відрізняється від московської, є також Ізраїль, який стає все активнішим. У найближчі роки в Сирії не відбудеться великих змін. Там надалі будуть гинути росіяни – найманці та регулярні війська, а операція з’їдатиме російський бюджет», – зауважує він.
Ґжеґож Кучинський вважає, що в довгостроковій перспективі західні санкції будуть надалі виснажувати російську економіку та зменшувати статки путінських олігархів та вводитимуть щораз більші поділи у російській керівній еліті.
Польські оглядачі погоджуються, що в Росії нічого не змінилося і не зміниться, адже влада не має ідей реформ та модернізації країни. Це головним чином захисне мислення – як залишитися при владі ще 6 років, а передусім тримати у покорі суспільство, аби воно слухняно приймало те, що їм принесе доля, і не дозволяти людям повірити в те, що будь-які зміни можливі.
PR24/Т.А.