Гостем ефіру є експерт з питань безпеки, аналітик порталу Defence24.pl. Юліуш Сабак. Інформацією про розміщення Іскандерів Росія залякувала Центральну Європу вже не раз. Ракети з’являлися в Калінінграді, згодом їх звідти вивозили, а тепер Москва офіційно підтвердила, що ці Іскандери в Калінінграді є, і що далі?
Ю.С.: Іскандери – це такий немов би пароль, слово-ключ, яке має налякати, оскільки воно дуже діє на уяву. Насправді – це елемент політичної гри. Образно кажучи, якщо в нас є зброя, яка має великий радіус дії, наприклад карабін, то природно, що ми не стаємо від нашого суперника на відстані п’яти метрів. У випадку Іскандерів – ці п’ять метрів, - це відстань, як із Калініграду до Ґданська.
Тобто, щоб вдарити в якусь ціль у Польщі, наприклад, Росії взагалі не треба для цього Іскандерів у Калінінграді?
Ю.С.: Я скажу більше, це взагалі не мусять бути Іскандери. Наприклад, балтійський флот має дедалі більше військових кораблів, що облаштовані крилатими ракетами для ураження наземних цілей. Варто нагадати, що це ті ж самі ракети, які використовувалися для ураження цілей у Сирії, з відстані, приблизно, трьох тисяч кілометрів.
Чому, в такому разі, саме тепер Москва розмістила Іскандери в Калінінграді?
Ю.С.: Я думаю, що тут треба пояснити кілька речей. У першу чергу росіяни заявили, що вони адаптують інфраструктуру в Калінінграді до системи Іскандер. Крім того, модернізація російської армії відбувається за якимось їхнім планом, і, правдоподібно, згідно із цим планом, саме тепер настав час на розміщення ракет у Калінінграді. Третя причина пов’язана з місцевістю Редзіково на території Польщі. Росіяни хочуть «запропонувати симетрію», тобто, якщо американці встановлюють у Редзікові свої ракетні пускові установки, значить, у Калінінграді є на це відповідь. Тут уточню, що в своїй внутрішній політиці росіяни дуже активно експлуатують тему американської пускової установки, наголошуючи на агресивності та експансійності НАТО, що ледь не підходить під Петербург.
А отже, тут є отой політичний вимір Іскандерів, про який ви говорили на початку, що це сигнал з Москви на внутрішню політичну сцену, що Кремль реагує на дії американців.
Ю.С.: Так, що стосується росіян, нам варто пам’ятати, що вони, насправді, кожну карту вміють одночасно розігрувати на кількох столах. Тобто цими самими картами вони розігрують і внутрішню політику, і військові питання, і справи, що стосуються промисловості і дипломатії. Цебто використовують різні комбінації залежно від того, який результат їм потрібен.
Операція в Сирії є тут зразковим прикладом. Росіяни показали, що в них є, і підписали декілька контрактів на продаж зброї.
Ю.С.: Це так. Що стосується російської зброї – вона продається досить добре, при тому, ця зброя не є надто дорогою, не є теж застарілою. Очевидно, експортні моделі відрізняються від тих, що є доступні для російських збройних сил. Росіяни також дуже добре оволоділи вмінням торгувати зброєю. Це великі гроші і великий бізнес.
А повертаючись до питання Іскандерів, чи багато російських військових частин на заході Росії облаштовані Іскандерами? Ми зосередилися на Калінінграді, але здається це не все?
Ю.С.: Протягом тривалого часу, Калінінград був такою частиною системи, яку Росія дещо занедбала, в тому сенсі, що в Калінінградській області розміщувано застарілу техніку. Це було видно на прикладі протиповітряних систем та літаків, - використовувалися в основному машини типу Су-27. Останнім часом почали з’являтися Су-30, Су-35, отже, видно якусь зміну. Калінінград настільки ізольований, що загроза для сил, які там знаходяться, - відносно велика і зосереджена. Калінінград завжди був таким бастіоном, і зосередження військ на цій території – дуже велике. Натомість, що стосується військового обладнання, то його систематично модернізують. Те ж саме стосується й інфраструктури. Варто сказати, що крім Іскандертів, з’явилися інформації про реалізацію в Калінінграді великих інвестицій пов’язаних із системами зв’язку та експлуатацією обладнання, у тому числі військових летовищ. Уже нині росіяни повністю відремонтували одну з великих військово-повітряних баз. Тепер збираються ремонтувати другу авіабазу, а отже, через кілька років у них будуть дві повністю ефективні авіабази з сучасними винищувачами.
Тобто Калінінградська область знову перетворюється у військову фортецю?
Ю.С.: Калінінград має значення, передусім, з військової точки зору, позаяк в економічному плані – це дорого, утримувати анклав, який постійно треба підживляти із-зовні. Подібна ситуація склалася на протилежному кінці, тобто в Криму. Насправді Крим - це неначе таке дзеркальне зображення Калінінграда. Цю частину загарбаної території Росія використовує як свою основну морську базу. І тут теж перекидає свою техніку. Тобто наш східний фланг НАТО знаходиться між Калінінградом і Кримом.
А що знаходиться поміж цими двома точками?
Ю.С.: Що стосується західного військового округу Росії, він справді добре проінвестований. По всій його довжині, тобто також і на кордоні з Білоруссю, відбулася велика концентрація військових сил, при чому це не є розпорошені військові частини, а великі силові утворення, там ціла бронетанкова армія.
А яка наша відповідь, чи у нас достатньо сил, щоб дати відповідь Росії? У нас є американці, є багатонаціональні батальйони НАТО, чи цих сил достатньо?
Ю.С.: Якщо б ми мали зупинити те, що росіяни зосередили в своєму західному окрузі, – то радше ні. Ми потребуємо захисних парасольок, щоб вони нас захистили від можливого наступу зі східного напрямку. У нас цих програм-парасольок кілька. Програма найвищого захситу - це Вісла, нижче Вісли – Нарев, яка повинна бути таким мобільнішим елементом, що захищатиме рухомі елементи збройних сил. І вже зовсім нижче програма Попрад, отже структура цього захисту – шарова. Тут важливо те, що незалежно від того як змінюватимуться загрози, ми повинні реагувати, повинні бути готовими. Тим часом нині, ми принаймні два кроки позаду.
PR24/Л.І.