Польща без перебільшення є ключовою країною на східному фланзі НАТО і ЄС. Тому нічого дивного, що вона становить один з пріоритетів діяльності розвідувальних відомств Російської Федерації. Як можна оцінити рівень активності і розвідувальної загрози з боку Російської Федерації, котра посилилась з часу анексії Криму і початку гібридної війни в Україні? З цим питанням ми звернулися до Пьотра Вроньського, полковника запасу, багатолітнього працівника польської розвідки та контррозвідки:
Ця загроза завжди була дуже високою. Росіяни стали ще більш активними після 89-го року. Я вважаю, що саме в цьому полягало перетворення [їхніх спецслужб]. Росіяни немовби переключились з військової на суто розвідувальну присутність. Вони завжди були активними. Достатьно подивитися на кількість людей, що прибували до Польщі на початку 90-х і подавали документи на постійне проживання. Таких людей було дійсно багато.
Ви згадали поняття “гібридна війна”. Я дуже не люблю його. Знаю, що це дуже спритний термін і всі ним задоволені, але справа в тому, що ця війна йшла весь час. На мою думку, розвідактивність росіян не посилилась після анексії Криму – вона перебувала на такому ж високому рівні, як і раніше. Могли бути змінені деякі пріоритети діяльності.
Друга справа – Польща є однією з головних цілей російської діяльності, і ми повинні це усвідомлювати. В 89-му році [після падіння комунізму в Польщі] польська влада повинна була усвідомлювати, що країна, як так звані “ворота Заходу”, стане однією з головних цілей Росії. І дійсно, після вступу Польщі в НАТО і ЄС, ми стали такими воротами, завдяки чому можна було легалізуватися і рухатися далі.
В 90-х роках частина росіян осідала на короткий час в Польщі, бо їхніми головними цілями були західні країни: Німеччина, США, Великобританія. Вони використовували різні можливості. Передовсім, отримували польські паспорти і вже далі подорожували не як росіяни, а як поляки. Згодом їхні сліди губилися. В багатьох випадках змінювалися прізвища. Укладалися фіктивні шлюби і росіяни брали прізвища своїх фіктивних дружин.
Якою мірою польським контррозвідникам вдається протидіяти розвіддіяльності Російської Федерації? Пьотр Вроньський:
Вони справляються з цим настільки, наскільки можуть, бо все-таки це масовані дії. Ви повинні зрозуміти, що росіяни діють в масовому порядку. Це не так, як нам здається, що це така собі вишукана і всесильна розвідка. Американців теж представляють як всесильних. Річ у тому, що росіяни ніколи не жаліли грошей на розвідку. Це по-перше, а по-друге - вони роблять ставку на масовість. Росіяни справді можуть, і проводять майстерні операції, особливо в сфері пропаганди, позаяк і в цьому плані змінилася розвідувальна діяльність. В той же час, росіяни, як і американці, роблять ставку на масовість. Кажучи просто – йде вербування всіх довкола, а з цієї маси трапляється хтось цінний. Те ж саме стосується офіцерів розвідки, котрі прибувають до Польщі. Все це робиться не для того, щоб діяли всі, а для того, щоб частина з них сковувала сили і ресурси наших контррозвідників. Друга частина провалиться, втече, а решта вестиме свою роботу.
Експерт також прокоментував справу оперативного розпрацювання здійснюваного ФСБ в 2012 році щодо Агентства внутрішньої безпеки Польщі, на польській же території. Впродовж декількох місяців співробітники ФСБ, під легендою співпраці по боротьбі з організованим злочинним угрупованням, яке нібито діяло в Польщі і Калінінградській області, вели оперативне розпрацювання офіцерів польської цивільної контррозвідки Ольштинського управління Агентства внутрішньої безпеки. Росіяни вивчали методи їхньої роботи, можливості та технічну базу. Коментар Пьотра Вроньського:
Таке не повинно відбуватися. Те, що є угода про боротьбу зі злочинністю, такого роду як: тероризм, відмивання брудних грошей чи наркодіяльність, і що спецслужби, навіть ворожо налаштовані, співпрацюють – це все очевидні речі. Проте, така співпраця проводиться на конкретних основах, котрих суворо дотримуються. У випадку, про який йде мова, головна провина лежить на боці поляків. Я справді не докоряю росіянам. Чому? Це чужа країна. Росіяни, як і кожна розвідка, роблять свою справу для своєї країни. Наша вина в тому, що ми це дозволили. Окрім цього, вважаю, що в них були хороші джерела по той бік, що й дозволило їм діяти. Це була непогана операція, але вона була підготовлена заздалегідь. Так не буває, щоб на рівному місці придумувалась якась операція і щоб це працювало. Таким чином, існували умови для такого роду угоди [щодо боротьби зі злочинною групою, котра нібито діяла в Польщі і в Калінінградській області].
Я також читав, що колишній голова Агенства внутрішньої безпеки висилав на зустріч зі співробітниками ФСБ самого начальника Ольштинського управління АВБ. На мій погляд, з контррозвідувальної точки зору – це неприпустимо.
Російська шпигунська діяльність проти Польщі – це не лише спецслужби РФ. Не секрет, що після виникнення незалежної України, СБУ продовжувала перебувати під великим впливом Кремля. Пьотр Вроньський:
Одним з перших резидентів СБУ в Польщі, мова про офіційного представника СБУ в Польщі, був колишній голова КДБ в радянському посольстві у Варшаві. Я знаю, що дуже довго, ще до часів Майдану – не знаю, як було потім – ми фіксували, що українці діяли з росіянами пліч-о-пліч, наприклад, при розпрацюванні польського консульства у Львові. Самою ж операцією керував російський консул [у Львові]. СБУ працювала, так, як було потрібно [росіянам]. Мені також відомо, що були дві СБУ. Одна у Києві, що була можливо більш проєвропейською і більш відкритою на співпрацю, і там були офіцери зв’язку тощо. Однак, приміром, в Криму СБУ була повністю в руках росіян. Головне управління СБУ не контролювало того, що відбувалося на місцях.
Стосовно того, що зараз відбувається в Україні, то я відмічаю дуже високу активність російських спецслужб. Не знаю чи СБУ дає раду з цим чи ні, але не чути про якісь оперативні дії спецслужби, котрі б знешкоджували російські розвідувальні мережі. Росіяни проникли в ЗМІ, центри прийняття рішень, в фінансові кола і можуть фінансувати рухи, які собі тільки забажають, і це проблема.
Думка експерта про білоруське КДБ, котре багато хто вважає свого роду філія ФСБ:
Про Білорусь кружляють легенди, але це, можливо, єдина країна, серед колишніх радянських республік, де немає ніякої антипольської ворожості і ніяких антипольських груп. Буває по різному. Лукашенко – це Лукашенко. Він був головою колгоспу, мислить як голова колгоспу і ніяка там Москва не буде до нього там пхатися. Можу сказати, що, коли була гучна справа Сергія Моніча [громадянина Білорусі, котрого в 2009 році польський суд засудив до п’яти з половиною років ув’язнення за шпіонаж на користь Білорусі], то Лукашенко робив все, щоб його обміняти. Водночас, росіяни були проти обміну. В КДБ Білорусі підозрювали, що той працював на росіян.
Назар Олійник