Хто такий Владімір Путін? Просте і водночас непросте запитання, позаяк можна зустрітися з прямо протилежними точками зору щодо цього. Одні кажу, що він посередність, сіра людина кгбістського апарату, яка зробила кар’єру, бо за нею стоять впливові сили. Інші твердять про Путіна як про харизматичну людину, котра в стані управляти такою непростою країною-континетом, якою є Росія.
Про Путіна, путінізм та сучасну Росію ми поспілкувалися з відомим американським журналістом та публіцистом Девідом Саттером, який серед іншого є автором книги "Менше знаєш, краще спиш. Шлях Росії до терору за Єльцина і Путіна".
Девід Саттер. Foto:PR/Nazar Oliynyk
Отож, Путін посередність чи все-таки в цій людині є іскра геніальності? Девід Саттер:
Особисто я в нього іскри геніальності не помітив. Я не знайомий з Путіном, але як він прийшов до влади? Путін прийшов до влади як людина, готова брати участь у вибухах будинків і вбивати своїх же. Розумію, що багато хто скаже, що в мене немає доказів цього. Проте, я вважаю, що всі докази якими володіємо, маю на увазі всю ту інформацію, яка нам відома, цього більш ніж достатньо для того, щоб стверджувати, що саме так відбулося.
Ця людина забезпечила недоторканість Єльцина і його банди та захистила результати приватизації в Росії. Тому Путін став потрібною людиною для тих, хто хотів зберегти владу, гроші та власне життя. Проте для такого не потрібно бути генієм, а треба бути хорошим виконавцем та бездумною, в моральному плані, людиною. Я думаю, що власне це ми і маємо. Не вважаю Путіна якимось особливим і обдарованим. Фактично це людина з вулиці і можна було знайти дуже багато таких, котрі б були готові зробити все те, що зробив Путін. Мені здається він був готовий висадити в повітря житлові будинки лише щоб отримати владу. Тому головна характеристика Путіна – це відсутність нормальних моральних принципів.
Варто нагадати, що Путіну і його команді дуже легко вдалося швидко і безболісно згорнути всі демократичні завоювання, які Росія мала на початку 90-тих років. Девід Саттер переконаний, що це вдалося зробити завдяки тому, що Боріс Єльцин, попередник Путіна створив сприятливий ґрунт для авторитаризму:
В 1993 році Верховна Рада РФ була знищена, тому фактично законодавча влада в Росії втратила здатність контролювати уряд. Система суперпрезидентства вже була створена, а приватизація проходила беззаконно і відповідно нові власники були криміналом. Тобто, всі умови вже були створені. Між іншим, не слід перебільшувати свободу слова в Єльцинській Росії. В 1996 році, коли були президентські вибори ЗМІ, як один, працювали на виборчу кампанію Єльцина. Російські ЗМІ приховували інформацію від суспільства, включаючи й стан здоров’я Боріса Єльцина і тендційно висвітлювали події.
Якщо Владімір Путін являти собою пересічного росіянина, пересічного представника бюрократичного апарату і якщо демократичні здобутки Росії на початку 90-х не були аж такими великими, то виникає питання принципового характеру – чи можлива демократія в Росії? Девід Саттер:
Насправді ми цього не знаємо, але я думаю, що це можливо. Я схильний бути оптимістом. Я вважаю, що росіяни не так сильно відрізняються від інших. Це буде можливим, якщо для цього будуть створені умови. Як ми бачимо, росіяни в інших [ніж в російських умовах] можуть себе вести демократично. Проте все-таки необхідні зміни в ментальності росіян і це повинно базуватися на визнанні історичної правди.
Колись побутувала аксіома, що російський демократ закінчується там, де починається українське національне питання. Чи ця думка сьогодні актуальна чи це скоріше пережиток? Девід Саттер:
В Росії є справжні демократи і вони зрозуміло усвідомлюють, що Росія не може домінувати над Україною, і не лише над Україною, а й над Північним Кавказом. Тобто, що так би мовити українців не можна насильно робити щасливими. Що ж до тих українців, котрі хочуть бути частиною Росії, то все це повинно бути добровільно, інакше це підриває можливості демократії в Росії.
Девід Саттер переконаний, що путінський режим не настільки міцний як він хоче здаватися і що він у своїй основі приречений на поразку:
Я вважаю, що така система, яка існує в Росії і котра основана на брехні, пропаганді та корупції не може тривати вічно. Річ у тому, що всі негативні тенденції з часом лише посилюються. Корупція стає гіршою, брехня вимагає продовження, а беззаконня стає ще більшим. Як ми бачимо навіть у Сирії після довголітнього правління [Асадів] люди повстали. Це відбулося в арабському світі, де ніхто цього не очікував. В Росії такі тенденції теж спостерігаються. На додаток люди розуміють, особливо в активних прошарках суспільства, що ця система позбавляє їх можлвості рухатися вперед і самореалізовуватися. Це незадоволення накопичується. Такі системи [як путінська] провокують кричущу несправедливість. Прикладом цього є ДТП в Москві на Ленінському проспекті [яке відбулося 25 лютого 2010 року]. Тоді зіткнулися два автомобілі, один з них належав “Лукойлу” і водій котрого ігнорував правила дорожнього руху. Проте у всьому звинуватили жінку-водія першої машини, котра загинула в тій аварії, так само загинула жінка-пасажир. Вони були лікарями, мати і донька. Ця подія сколихнула сплеск народного незадоволення в Інтернеті, але з цього нічого не вийшло. Проте в іншій ситуації це можливе і такі випадки в умовах існуючої в Росії системи неминучі. Це може викликати, щось [на зразок Майдану], що було в України, коли було побито студентів.
Проте якщо Путін піде, то чи не появиться хтось інший, подібний до нього чи навіть ще гірший ніж Путін? Девід Саттер:
Це залежить від приготувань, які будуть зараз зроблені. Зараз це час просвітницької діяльності. Це як за часів народовольців XIX століття. Потрібно просто йти в народ і пояснювати та показувати людям правду, щоб коли надійде час для змін, аби вони були позитивними, а не негативними. Проте як ми бачили в Сирії не має гарантій, що результат, якщо скинути режим без такої підготовки і без того, щоб народ мав достатній рівень самосвідомості, то ми не можемо бути впевнені в позитивному результаті. В Росії в цьому плані погані історичні традиції.
Матеріал підготував Назар Олійник