Єжи Тарґальський: Влада побоюється крайніх націоналістичних сил
PR dla Zagranicy
Lidia Iwaniuch
17.11.2017 16:00
Проблема в тому, що в усіх країнах внутрішні відносини і внутрішня політична боротьба вирішують про характер закордонної політики
Єжи ТарґальськийFoto: Wojciech Kusiński/Polskie Radio
Ми уважно відстежуємо все те, що відбувається у польсько-українських взаємовідносинах. Уже більше року у відносинах між Варшавою і Києвом стали переважати історичні питання, передусім відплата за Волинську трагедію з 1943 року.
Але таким поворотним моментом у польсько-українських відносинах можна вважати квітневі події в Грушовичах, де польські націоналісти демонтували пам’ятник УПА, який поставленого (незаконно) у 90-тих роках.
Демонтаж націоналісти виконали фактично напередодні 70-ї річниці злочинної операції Вісла, у рамках якої примусово виселенно українців із етнічних земель Лемківщини, Посяння, Підляшшя і Холмщини на західні та північні терени Польщі.
А ще перед демонтажем у Грушовичах сталося кільканадцять актів вандалізму і профанації українських цвинтарів у Польщі. Після цих подій прийшла відповідь української сторони. Голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович заявив про рішення щодо припинення пошуку та ексгумації тіл польських жертв, які загинули на території України.
Цими днями польський політолог і публіцист доктор Єжи Тарґальський у розмові з порталом fronda.pl висловився на тему польсько-українських стосунків. Він наголосив, зокрема, що активісти партії Право і справедливість дедалі частіше вбачають в актиукраїнській риториці засіб для здобуття голосів виборців, що переможуть ті, хто сильніше вдарить в українців. І що партія Право і справедливість – одна з відповідальних за такий стан речей, оскільки не реалізувала жодної розумної політики, і не намагалася покласти край антиукраїнським скандалам у Польщі.
Зрозуміло, що такі слова публіциста негайно викликали лавину критики на його адресу.
Пропоную вашій увазі розмову з Єжи Тарґальським, у якій ми намагалися хоч трохи розповісти, як діє механізм, котрий, на жаль, – росте в силу.
Розмова у доданому файлі.
Лідія Іванюх