У психологічному, мовному та цивілізаційному значенні Україна все ще тісно пов’язана з Росією, яка продовжує будувати «рускій мір». Водночас на Заході Україну часто досі сприймати крізь стереотипну призму певного поділу на громадян, які мають чітко проукраїнські патріотичні переконання і тих, хто, наприклад, говорить російською. Це надзвичайно спрощене та штучне уявлення, - наголошує доктор Аґнєшка Бриц з Університету ім. Міколая Коперніка в Торуні, адже патріотизм не має нічого спільного з мовою:
«Через, передусім, історичні та культурні зв’язки Україна була, є і ще упродовж декількох поколінь буде частиною так званого „руского міра”. Натомість, завдяки Путінові почала розвиватися українська національна ідентичність. Під час подорожей в Україну все частіше помітне ментальне, внутрішнє усвідомлення українцями себе окремим від російського тілом».
Одним з елементів цього «руского міра» над Дніпром, як вважає частина публіцистів, була присутність російських інтернет-порталів та соціальних мереж, що нещодавно заблокували в Україні. Над Дніпром це рішення української влади викликало неоднозначну реакцію з боку суспільства. Втім, деякі оглядачі стверджують, що цей крок на три роки є запізнілим, а інші вважають, що його зроблено передчасно. На погляд голови Центру стратегічних аналізів та ведучого програм на телеканалі Polsat News 2 Вітольда Юраша, єдиною дієвою формою боротьби проти російської дезінформації є атака, чим і було відключення цих російських ресурсів:
«Як правило, я проти будь-якої цензури, але у цьому випадку вважаю, що блокування російських сайтів - це правильний крок. Масштаб інформаційного наступу на Україну з російського боку велетенський. Я брав участь у кільканадцяти різних дебатах і конференціях про те, як боротися з російською пропагандою. На подібних зустрічах вже складно дізнатися щось нове. Учасники дискутують, висловлюють мудрі думки, але наприкінці завжди доходять висновку, що треба створювати ефективні ЗМІ. Я вважаю, що єдиною формою оборони є атака. Польща повинна мати власну „фабрику тролів”, яка буде значно ефективнішою, ніж російська. Адже рівень розпаду російської системи є надзвичайно великим і його неможливо порівнювати з ситуацією в Польщі, і тому на суспільство там значно легше впливати. Потрібно показати, що ми теж в змозі вдарити. Вважаю, що українці зробили правильно, заблокувавши російські сайти, хоча, будьмо відверті, це також цензура».
Водночас польські оглядачі звертають увагу на чималу ефективність Кремля в управлінні Росією. Нині російська влада в змозі створити велику мас-медійну пропагандистську картинку світу без альтернативи. Серед росіян створюється враження, що у цьому світі тільки нинішня влада в Кремлі може ефективно управляти Росією. Однак в дійсності Росія є неефективною державою, - відзначає Вітольд Юраш:
«Росія не настільки сильна, як хоче показати, і не настільки слабка, як виглядає. Безсумнівно, Росія не використала частину прибутку з сировини, аби провести внутрішні реформи. Водночас період падіння цін на сировину був надто коротким, аби економічна ситуація в країні дестабілізувалася. Але в політтехнології росіяни, звичайно, дуже ефективні. Пригадую, як один з радників Владіміра Путіна запитав мене, чи знаю я, ким за професією є Владіслав Сурков, який є сірим кардиналом Кремля і надзвичайно впливовою людиною. Так от, він є режисером лялькового театру. Той радник пояснював мені, що уся російська політика – це ляльковий театр, фігури на мотузках. Вони можуть раптом дуже активно почати рухатися на сцені, але коли треба когось зняти, то достатньо ці мотузки підсмикнути і фігура впаде. Своєю чергою хтось, кого не існує, раптом може з’явитися у цьому ляльковому театрі.
У зв’язку з російською ментальністю росіян, а також політтехнологією на високому рівні Вітольд Юраш не вірить у революцію, бунт «від низів». Він додає, що для більшості росіян головним джерелом інформації залишатиметься телебачення, а тільки потім - інтернет. Крім того, за його словами, не слід забувати про відірваність від реальності російських еліт та інтелігенції.
Польські оглядачі звертають увагу, що у період правління Путіна значного покращилася економічна ситуація самих росіян, однак, безумовно, на цьому найбільше скористалася російська владна еліта – люди з найближчого оточення Путіна, які контролюють усі найбільші фінансові потоки. А відтак, каже Аґнєшка Бриц, російські еліти можуть робити велике «бабло» і водночас вдавати, що вони відбудовують імперію:
«Одне одному не заважає. Можна заробляти гроші і, якщо не відбудовувати імперію в дійсності, то принаймні уявно і на картинці, тобто штучно. Дійсно, покращення добробуту росіян було фактично тим, що консолідувало російське суспільство і нинішню владу в Кремлі. Тут Путін „окупився” своєму суспільству. Але невевність з’явилася після 2014 року, коли рівень ВВП на душу населення серед росіян різко упав. Росія змарнувала шанс, аби реформуватися. Нині і у майбутньому вони будуватимуть свій добробут, по суті, на застарілій та примітивній моделі все більшого видобутку та експорту сировини. Це дуже короткий шлях. Росія поки ще залишається приблизно на 13 місці найбільших економік світу, але це вже останні конвульсії їхніх справжніх можливостей. Сьогодні спостерігаємо все більш віртуальну політику та віртуальну картинку Росії».
І хоча, за словами експертів, Росія та її імперські амбіції нині перебувають на етапі занепаду, вона продовжує користуватися популярністю серед західних еліт. Любить Москва похизуватися також своєю війською міццю. У Європі є багато політиків як правиці, так і лівиці, котрі вважають, що Росія дуже важлива для Європи і без неї нічого не можна вирішити. На погляд Вітольд Юраша цьому є декілька пояснень. По-перше, росіяни чудово розігрують західних політиків. По-друге – це бізнес, корумповування західних еліт. Третє – це секс, адже а словами Юраша, Росія є чудовим місцем, де чоловіки, обмежені політичною коректністю Заходу, можуть включити свої архетипи. Четверте – це створення серед крайнє правих та крайнє лівих партій та рухів враження, що Росія нібито є гегемоном традиційних цінностей. «Захід не дуже розуміє реалій в Росії. Він бачать вершечок айсберга, але не помічає низів», - підсумовують польські оглядачі.
PR1/Т.А.