П’ять сценаріїв реформи Європейського Союзу та налагодження співпраці у ґроні 27 держав без Великобританії запропонувала минулої середи, 1 березня, Європейська комісія у так званій «Білій книзі про майбутнє Європи». Плани передбачають також послаблення процесів інтеграції, ЄС «багатьох швидкостей» та федерацію. Про те, у якому напрямку рухається нині Об’єднана Європа, на хвилях Польського радіо розмірковувала екс-кореспондентка в Брюсселі Маґдалена Скаєвська.
Журналістка Польського радіо звернула увагу, що Франція і Німеччина, тобто основні держави Європейського Союзу, із п’яти запропонованих у Європарламенті головою Єврокомісії Жан-Клодом Юнкером сценаріїв можливих перетворень у Спільноті підтримують так звану концепцією «Євросоюзу багатьох швидкостей»:
«Мова йде про можливе створення „коаліції охочих” держав, котрі прагнуть поглиблювати інтеграцію в окремих ділянках, не примушуючи до співпраці інших. Це коаліція, яка залишатиметься відкритою для інших країн ЄС, що зможуть за бажання вступити до неї».
Маґдалена Скаєвська відзначила, що країни регіону Центрально-Східної Європи - Польща, Чехія, Угорщина, Словаччина, а також Болгарія – критично ставляться до концепції «Європи багатьох швидкостей»:
«Вони бояться Євросоюзу двох швидкостей. Під час зустрічі Вишеградської групи 2 березня у Варшаві, лідери цих країн дуже чітко заявили, що вони не хочуть „ані менше, ані більше Європи”, їм потрібна „краща Європа”. Питання лише у тому, як такий процес може виглядати?»
Оглядачка вважає, що інші запропоновані Єврокомісією сценарії щодо майбутнього Євросоюзу – малоймовірні. Залишити все як є не можна, адже у самій Спільноті немає сумнівів щодо серйозності кризи на різних рівнях. Тому реформи та зміни необхідні. Другий сценарій – це зменшення Євросоюзу тільки до єдиного ринку, тобто до основ, того, з чого починався ЄС. Хоча голові Єврокомісії така пропозиція не подобається.
«Жан-Клод Юнкер зазначив, що він проти такої концепції, адже ЄС, за його словами, – це більше, ніж тільки єдиний ринок, гроші і товари. Спільнота заслуговує на щось більше. Більше – це, власне, вже згадана „коаліція охочих”. Є ще четвертий сценарій - тобто робимо менше, але більш ефективно, зосереджуємося на окремих ділянках і намагаємося зробити нашу співпрацю більш продуктивною. Однак питання, чому цього не робили раніше?», - наголосила Скаєвська.
У «Білій книзі про майбутнє Європи» представлений теж п’ятий сценарій – тобто ідея «більше Європи», що передбачає інтеграцію та співпрацю всіх держав у тих всіх ділянках, де можна знайти спільну мову. Однак, такий сценарій теж малоймовірний, - оцінює Маґдалена Скаєвська:
«Нині в Європі лунають чіткі голоси від багатьох країн-членів та соціальних груп про те, що вони проти ідеї „більше Європи”, що європейським державам вже на нині важко порозумітися у тих ділянках, де вони повинні співпрацювати. А що буде, якщо спробуємо ще більше поглибити інтеграцію?»
Журналістка Польського радіо пояснила, що Вишеградська група проти концепції «Європи багатьох швидкостей», тобто поділу держав, коли одні увійдуть до одного «ядра», а інші стануть державами-супутниками, опинившись «на периферії» ЄС.
«Якщо буде сформована коаліція охочих, тобто буде створене одне ядро з держав Єврозони, то ті країни, котрі не увійдуть до цієї групи, бо не захочуть співпрацювати у певних ділянках, опиняться „на узбіччі”, поза столом перемовин, за яких вирішуватимуть важливі для них питання. Проти такого підходу виступають не тільки країни Вишеградської групи, але і ті країни ЄС, котрі проти створення таких «підгруп» ЄС. Вишеградська група хоче такої Євроспільноти, яка давала б рівні можливості усім державам і захищала інтереси усіх своїх членів. Але питання у тому, як це можна зробити, адже країни-члени ЄС часто мають розбіжні інтереси».
На думку Маґдалени Скаєвської, говорити детальніше про напрямок реформ в Євросоюзі можна буде тільки після цьогорічних виборів у Франції, Німеччині та Нідерландах, де до влади можуть прийти популісти, а це означає повну зміну у тоні дискусії на тему майбутнього Об’єднаної Європи.
……
Значення революцій останніх декад у розбудові незалежності України було головною темою міжнародної конференції «Три революції – портрети України», що відбулася цього тижня у Варшаві. На думку одного із учасників цієї зустрічі – доктора Павела Коваля з Інституту політичних досліджень Польської академії наук, три останні найбільші протести над Дніпром та війна України з Росією – це результат того, що українцям не вдалося збудувати сильної держави після розпаду Радянського Союзу.
«Відправна точка для України була складнішою, ніж для Польщі. Я не погоджуюся із думкою, нібито в українців ситуація була кращою або такою самою, як у поляків, коли говоримо про рівень ВВП. Але важливий не тільки ВВП. Україна була набагато менш об’єднаною державою. Вона перебувала на подібному етапі, як у XIX столітті Німеччина або Італія. Феномен полягає у тому, що українське суспільство, попри слабкі еліти та несприятливі обставини, в змозі мобілізуватися. Це саме те, чому учені з усього світу дуже цікавляться українським суспільством», - відзначив він.
Як висловився Павел Коваль, не слід чекати змін в Україні «за помахом чарівної палички». Польський експерт переконаний, що трансформація України відбуватиметься паралельно із процесом об’єднання, що триватиме ще багато років. Він звернув увагу, що дуже багато дослідницьких центрів на Заході дивляться на Україну дуже схематично.
«Україна у такому вигляді, у якому вона нині є на мапі, існує трохи більше 20 років. Такої України ніколи не було в історії. Помилково вважати, що Україна складається з двох частин. Вона складається зі Східної Галичини із дуже глибокою демократичною традицією, що походить ще з часів Австро-Угорщини, з Волині зі своєю традицією, з Центральної України – Київської, із Закарпаття, Донбасу, Криму. Порівняння процесу змін в Україні із трансформацією у Польщі після 1989 року не принесе нам користі. Польща була дуже унітарною та солідарною країною – одна релігія, один спосіб мислення, одна мова, практично одна національність. Україна з усіх цих поглядів є абсолютно іншою. Тому помилково порівнювати зміни в Україні зі змінами у Польщі», - переконаний він.
В оцінці Павела Коваля, Революція Гідності продовжується і крапки ставити не можна. Це був великий крок вперед, завдяки чому українська ідентичність дуже зміцнилася. Однак, це не завершує усіх процесів, адже українці не мають відчуття, що все закінчилося і їхня країна стала такою, якою вони її собі уявляли.
PR1/Т.А.