Пропонуємо вашій увазі фрагмент розмови з держсекретарем у Міністерстві закордонних справ Польщі Яном Дзєдзічаком.
Пане міністре, як ви оцінили б польсько-українські взємовідносини?
Ян Дзєдзічак: Коли мова йде про наші відносин, то ми після доволі важкого періоду. Ми всі багаторазово говорили про інциденти, які трапилися у Гуті Пеняцькій та в Биківні. Що стосується Гути Пеняцької, українське суспільство, місцеві органи української влади, відреагували дуже позитивно, і я хочу на цьому наголосити. З українського боку прозвучала заява, що українці готові покрити витрати пов’язані з відбудовою пам’ятника. А отже в цій, дуже неприємній події, це надзвичайно позитивний акцент. Що стосується знищеного цвинтаря в Биківні, то теж співпрацюємо з українцями, що дозволить швидше ліквідувати всі завдані збитки. Усі задумуються, чи це була провокація так званої третьої сторони, бо ж написи зроблено з помилками, мовознавці наголошували на вжитих русизмах, тобто, справді, все це виглядало погано. Тим паче, що ці інциденти трапилися один за одним. Проте, українці, зокрема Правий сектор, і члени батальйону «Азов» дуже активно засудили ці дії і допомагають у ліквідації наслідків цього злочину. Отже, в цих сумних для нас подіях – це дуже позитивний сигнал української сторони. Він підтверджує, що українське суспільство хоче зосереджуватися на тому, що нас об’єднує.
Лідер партії Право і справедливість Ярослав Качинський сказав, що Польща не може погодитися на ситуацію, в якій українці прославляють УПА, що майбутнє польсько-українських відносин «під питанням» через трактування в Україні власної історії, зокрема саме, ролі УПА. Чи це треба сприймати як зміну політики Польщі щодо України, бо такі коментарі можна почути?
Ян Дзєдзічак: Наша мета одна – це побудова добрих взаємовідносин з Україною, будова моста між поляками і українцями. Це довготривалий процес, і в даний час, те, що ми робимо, - це своєрідна інвестиція в майбутнє. У житті іноді так буває, що деякі справи треба поставити більш різко, щоб в майбутньому отримати результат. Отже, що в мене на увазі? Нам залежить на дуже-дуже добрих взаємовідносинах з Україною. Це важливо і для нас, і для українців, це важливо для безпеки в усьому нашому регіоні. Ключ до безпеки Польщі – це безпечна Україна, і це факт, очевидна справа. Натомість, виникає запитання, як цього досягти. Передусім, важливою інвестицією в двосторонні взаємовідносини є те, щоб розумно використати час. Нині Україна будує свою ідентичність, шукає систему цінностей навколо якої цю ідентичність можна побудувати. На жаль, дедалі частіше, ця «постмайданівська» Україна шукає героїв серед членів УПА. Звичайно, УПА брала участь у боротьбі з совєтами, отже, - це прекрасно підходить для відповіді на російську агресію. Натомість, проблема в тому, що УПА скоїла також злочини проти поляків, геноцидні дії. І ми, однак, рішуче і послідовно закликаємо, щоб «постмайданівська» Україна знайшла інших героїв.
Проте, вибачте пане міністре, але Східна Україна мала героїв серед офіцерів Червоної армії, а в Західній Україні, навіть якщо полякам це не подобається, героями були ті, хто боровся за державу, тобто люди пов’язані з УПА.
Ян Дзєдзічак: Що ж, я вірю в те, що Україна впевнена в собі, що це країна багата на культуру, історію, і без проблем, (я ні в якому разі не хочу визначати), проте, без проблем, самі українці знайдуть таких героїв, які не були б пов’язані зі співпрацею з нацизмом та процесами геноциду. Я хочу наголосити, що наш спротив щодо цих героїв, які несуть відповідальність за убивства – це інвестиція у взаємовідносини з Україною, бо якщо тепер покоління молодих українців буде виховуватися на такому історичному наративі, то через десять –двадцять років, діалог, якого ми хотіли б, діалог, який спиратиметься на польсько-українську дружбу, - буде значно складнішим, а можливо навіть неможливим на такому рівні, якби ми цього хотіли. Отже, наші нинішні заклики до української сторони - це політика турботи за те, щоб наші взаємовідносини були дуже близькими. Ми не хочемо конфронтації з Україною, нам залежить на братерській дружбі та співпраці з Україною. Я хочу наголосити, що нині в Україні культ Бандери – це дійсно антиросійський культ, це спротив проти агресії. Але проблема в тому, що коли на наші прапори виносимо таких героїв, то це одна іскра, можливо навіть інспірована третьою стороною, яка не спить. Один, другий, третій інцидент може повернутися проти нас. Якщо ціле покоління молодих українців виховається на культі Бандери – це може повернутися проти Польщі, тому ми думаємо в довгостроковій перспективі, і наше мислення базується виключно на тому, щоб будувати добрі взаємовідносини. Це важливо для українців, а ще важливіше для нас.
Тоді, скажіть, які очікування Польщі щодо України, на що Польща розраховує? Бо ж важко сподіватися, що Україна нараз знесе всі симовли пов’язані з Бандерою.
Ян Дзєдзічак: Тут не йдеться про знесення пам'ятників Бандері, тут ідеться про те, щоб нині, на наших очах, не ставити нових. Тим часом, протягом останніх двох років ми спостерігаємо за таким процесом, тобто є нові пам’ятники, відбувається зміна назв вулиць, тощо. Ми не вимагаємо, щоб відвернути цей процес, тільки щоб не загострювати ситуацію.
Про польсько-українські взаємовідносини говорив держсекретар у Міністерстві закордонних справ Польщі Ян Дзєдзічак.
Jedynka/Л.І.