Безпека регіону, вибори в Сполучених Штатах, Європейська перспектива України, а до цього енергетичні та історичні питання – це головні теми переговорів президента Анджей Дуди з президентом України Петром Порошенком, який у п’ятницю разом з дружиною відвідав Варшаву. Цей термін, зрештою, невипадковий, адже саме 2 грудня минуло 25 років з того моменту, коли Польща стала першою в світі країною, що визнала незалежну Україну.
З цієї нагоди ми сьогодні поговоримо про актуальний стан польсько-українських взаємин. А нашими гостями є Марцін Занєвич з порталу eastbook.eu, доктор Адам Лєльонек з Центру досліджень «Польща-Україна» та Павел Бушко, кореспондент Польського радіо у Києві.
- Почнімо з того, що про цей візит пише українська преса і чого очікують від нього українські коментатори?
Говорить Павел Бушко:
- Українські експерти, політологи, з котрими я також розмовляв, підкреслюють, що має відбутися істотна зміна в польсько-українських відносинах. Говорять про те, що ці відносини погіршились через складні історичні питання. Згадаймо лише про постанову польських Сейму і Сенату, в котрій була мова про геноцид на Волині, а також про більш помірковану контрпостанову української Верховної ради. А потім вийшов фільм «Волинь», що в Україні отримав дуже погані рецензії, як і знищення українських цвинтарів у Польщі. В Україні говорять про зміну у відношенні поляків до українців, а це впливає на атмосферу в міждержавних взаєминах. Отже, саме це слід здолати і більше уваги приділяти майбутньому, тобто теперішнім і майбутнім загрозам та проблемам, аніж історичним питанням. Отже, передусім йдеться про зміни в Європейському Союзі, про його послаблення, незмінно агресивну політику Росії. Коментатори підкреслюють, що в такій ситуації треба шукати шляхів до порозуміння, аніж до конфлікту між нашими державами.
Також Павел Бушко підкреслив, що в Україні вже не перший день говорять про важливість українсько-польської військової співпраці, зокрема про спільну польсько-українсько-литовську бригаду:
Польський досвід, за твердженням експертів, придався би в реформуванні українського війська. Також Польща може бути – і є – таким собі локомотивом і адвокатом у відносинах між Україною й НАТО. Окрім цього, важливим питанням до обговорення є політичні зміни у важливого союзника обох держав, тобто в США. Черговим важливим питанням є енергетична безпека, особливо, якщо йдеться про нещодавню згоду Єврокомісії на збільшення постачання російського газу за допомогою газопроводу OPAL. Це, на думку київських експертів, шкодить як польським, так і українським інтересам. Отже, тут існує поле для спільних дій президентів Польщі та України, їхніх дипломатів і енергетичних відомств.
- Що, натомість, могло би послужити імпульсом для такої зміни у відносинах і, загалом, як би вона виглядала?
Марцін Занєвич з порталу eastbook.eu:
- Я не знаю, чи ми можемо очікувати якоїсь великої зміни, що призведе до потепління у відносинах. Інше питання, натомість, яке ми маємо собі поставити: чи насправді якесь охолодження взаємин відбулося? Звісно, вони змінилися з 2013-2014 років, але й надалі не йдеться про таку зміну, що сталася у 2008 році, коли ми могли вести мову про суттєве погіршення наших відносин. Особливо, коли ще пізніше Янукович прийшов до влади. Зараз, на мою думку, погіршення в польсько-українських стосунках немає. Ми й надалі проводимо зустрічі, наші зв’язки й надалі інтенсивні, що також відіграє дуже важливу роль у процесі реформування України. Отже, я просто вважаю, що після цієї зустрічі ми можемо очікувати не якоїсь великої зміни у взаємних відносинах, але початку вирішення, крок за кроком, тих проблем, що справді існують. Наприклад, це питання прикордонних переходів, що спричиняє чимало проблем як для польських, так і для українських громадян, а також для обопільної торгівлі. Натомість, у жодних великих заявах після такої зустрічі не існує потреби.
- Пане докторе, чи ви також вважаєте, що якийсь переломний момент у відносинах нам не потрібний?
Адам Лєльонек з Центру досліджень «Польща-Україна»:
- Переломний момент нам напевно потрібний, але я згоджуюся з тим, що графік зустрічей справді дуже насичений. Цей візит мав бути довший, адже повинна була відбутися зустріч у Холмі, що її було скасовано практично в останній момент. Можна запитати, чому так вийшло? Натомість, за такого формату зустрічей, це, радше, візит ввічливості. Тому немає чого очікувати на суттєві наслідки переговорів по великому спектру тем. Натомість, на мою думку, можна говорити про помилку польських аналітиків, що часто займаються українськими питаннями. Міжнародна політика кожної країни зумовлюється об’єктивними і суб’єктивними причинами. А серед них ми маємо таку категорію, як сприйняття з боку еліт і суспільства. Напевно, ми можемо вести мову про охолодження взаємин у цій сфері.
- Але тут варто підкреслити, що польсько-українські відносини по-одному виглядають з точки зору еліт, а по-другому – з точки зору пересічного громадянина…
Продовжує доктор Адам Лєльонек:
- Зараз передусім це цілком інакше виглядає з перспективи України. Бо ми бачимо, що у нашій декларативній і політичній сфері нічого у відношенні до України не змінилося. Натомість українська точка зору стала цілковито інакшою. І, на мою думку, це лише мислення польського боку згідно з власними бажаннями, коли ми говоримо, що нічого не змінилося. На жаль, змінилося дуже багато.
- Що саме?
- Наслідки [виходу – ред.] фільму [«Волинь» - ред.]. Правда, це не є результатом дій польської держави, однак ми могли б запитати, що коли знищуються цвинтарі невеличкою групою людей з такими, а не іншими ідеологічними поглядами, то чому не було рішучої реакції на це польської держави? А цього явно бракувало аби вислати чіткий сигнал, що Польща рішуче виступає проти чогось такого. На мою думку, ми дуже багато втратили через це, якщо йдеться про PR. Хоча, причини цього можуть бути різними. Але непевно такі речі не сприяють відносинам. Наприклад, в Україні існує проблема, що частина політичних сил з різних сторін намагається використати цей момент, аби здобути популярність на хвилі антипольських настроїв, накручуючи страх того, що може статися [між обома народами – ред.]. Звісно, це популістські політики. Натомість, Польща не виробила жодної моделі, як протидіяти такого роду діяльності. А на додаток, ми не маємо доброї комунікації з українськими елітами. Це напевно.
PR24/А.М.