У Варшаві презентували першу топонімічну карту Криму, на якій представлені населені пункти, що повертають свої історичні назви, стерті радянською владою після депортації кримських татар. Карту в Українському домі у столиці Польщі українській і польській громаді презентував її автор – український історик і публіцист Вахтанг Кіпіані.
Карта «Топонімія Криму», підготована зусиллями головного редактора Інтернет-видання «Історична правда» Вахтанга Кіпіані, вийшла друком в Україні 17 травня 2016 року - напередодні 72. роковин депортації кримських татар.
Вона представляє нам близько тисячі назв населених пунктів півострова (сіл, селищ та міст) з відновленою топонімікою. Карту створювали з метою відродження історичної пам’яті про минуле Кримського півострова.
У 2014 році, після того, як окупація Криму Росією стала фактом, Вахтанг Кіпіані почав більше писати про Крим і присвячувати більше уваги кримськотатарській тематиці у своїх телепередачах, які він робив спільно із публіцистами кримськотатарського походження.
«У певний момент я зрозумів, що наочного матеріалу, який би показав фальшивість і облудність російської пропаганди щодо так званого „русского Крыма” не вистачає. В Інтернеті я дізнався, що остання кримськотатарська мовна карта Криму була випущена в 1930-их роках, ще коли Кримська Автономна Соціалістична Республіка була в складі РРФСР. В часи незалежності ані держава, ані Меджліс, не випустили карти Криму своєю національною мовою», - звернув увагу історик.
Так виникла ідея нового продукту: сучасного, візуально досконалого і що напівкроку випереджав би загальну тенденцію. Український публіцист відзначив, що важливо було, аби на цій карті Криму були нанесені саме національні кримськотатарські назви нині існуючих сіл, селищ та міст, що не були знищені після депортації кримських татар.
За словами Вахтанга Кіпіані, головна мета цієї карти Криму – показати кримськотатарську топоніміку в її розвитку, бо вона була різною.
«Наприклад, місто Керч в історії мало приблизно 20 топонімів, деякі назви були дуже короткий час, деякі були декілька століть. Ми позначили найбільшу кількість – це по чотири топоніми - тих міст, які мають найдовшу історію свого існування і найцікавішу історію свого перейменування».
Публіцист зауважив, що на новій карті Криму назви населених пунктів походять як з античних часів, так і XX століття. Це топоніми кримськотатарського, турецького, італійського, німецького, єврейського походження і навіть один російський топонім. «Мета - не затерти історію, як це робили окупанти, а показати її різноманіття», - наголосив Кіпіані.
«На карті Криму, якщо забрати радянсько-російське нашарування другої половини середини XX століття, історичний російський топонім один. Село називається Семь калодизей. Це його перша історична назва. Всі решта населених пунктів, які ми знаємо, знаходяться або на території колишніх кримськотатарських, турецьких іта інших міст, сіл і селищ, або є їхніми частинами. Наприклад, адміністративна столиця Криму Сімферополь має історичну кримськотатарську назву Акмесджіт. Теперішній Сімферополь є продуктом єкатиринівського часу. Зрозуміло, що назва Сімферополь теж є на карті, бо вона є історичним топонімом. Метою є не затерти історію, як це робили радянські і російські окупанти, а доповнити історію до її різноманіття», - відзначив головний редактор «Історичної правди».
Один топонім, що пов’язаний з містом Красноперекопськ, є, як сказав Кіпіані, «новоробом, продуктом нашого часу і нашого року». І хоча карта ніяк не пов’язана із державою і її рішеннями, було відомо, що у Верховній Раді триває робота над проектом про повернення топоніміки і перейменування деяких комуністичних топонімів на карті Криму.
Kipiani4 «Знаючи, що Красноперекопськ потрапляє в зону ризику, а місто було засноване в радянські часи, до нього не було жодного топоніму, який би можна було повернути. Виявляється, що в часи ще неокупованого Криму тривали дискусії про його перейменування. Один із дослідників запропонував поетичну і красиву назву Нові Ворота. Бо той хто їздить в Криму по цій дорозі знає, що це одні із «воріт» Криму. Тоді виникло кримськотатарське наймення Єникапу, тобто Нові Ворота. Депутати погодилися проголосувати за цю назву і тепер вона зафіксована на карті та існує у кодифікаторі українських міст», - розповів публіцист.
На жаль, в топонімії Криму не збереглися впливи деяких етносів, які протягом багатьох століть і тисячоліть жили в Криму, - звернув увагу Вахтанг Кіпіані. Наприклад, болгари, вірмени, готи жили на півострові, але в теперішній топонімії Криму немає населених пунктів, про які можна було просто сказати, що це готська, вірменська, або болгарська назва. Він додав, що німецькі назви – це теж продукт єкатерининських часів.
«Це переселенці, яких привозили для спроби відбудувати економіку Криму після примусової депортації з частини кримських татар, греків, болгар, вірмен, що була здійснена зусиллями фельдмаршала Суворова. Тому коли ми в українських містах ще ходимо по вулицях імені Суворова, то маємо пам’ятати, що ця людина є карателем і саме вона організовувала депортацію кримських татар, греків, вірмен з Криму».
На карті приблизно 90% історичних топонімів кримськотатарського походження. А тому сам процес повернення історичної топоніміки підтвердить право кримських татар бути господарями на своїй батьківщині. Водночас треба розуміти, що статус «бути господарем» означає рівність інших громадян, - наголосив Кіпіані.
«Кожна з історичних назв, що позначена на карті двома-трьома-чотирма рядами – це пропозиція суспільству, кримським татарам визначитися, чи спроможні ми забезпечити повернення історичної топоніміки. Він теж наголосив, що нині існує консенсус громадянських і політичних активістів, які розуміють, що деокупація Криму не повинна привести до того статусу-кво, який був до окупації. Бо той Крим був несправедливий до кримських татар, українців, росіян, але патріотів, які жили в Криму. Просто повернути ту реальність, яка була – буде злочином і до тих жертв, які вже є, і до історичної пам’яті, яку ми носимо всі у собі».
Топонімічна історична карта Криму є, фактично, запереченням російського міфу і пропагандистських тез про «русский Крым». Ця карта – це спроба показати один зі зрізів трагічної історії Криму останніх років і абсолютну безглуздість претензій Російської Федерації або імперської Росії на поняття «русский Крым». Тому що «русского Крима» у відновленій історичній топоніміці півострова просто не існує, - підсумував Вахтанг Кіпіані.
Тарас Андрухович