24 лютого минуло 100 днів, як був сформований уряд Беати Шидло. Протягом цього часу Польща перебувала у центрі уваги світових ЗМІ: то через зміну закону про Конституційний трибунал, то через демонстрації Комітету захисту демократії, самі ж поляки найбільше обговорювали нову урядову програму допомоги родинам з дітьми 500+.
Традиція оцінювати уряд за першими ста днями праці походить зі Сполучених Штатів, де обраний у 1932 році президент Франко Делано Рузвельт вперше вирішив відзвітуватися перед громадянами за сто днів праці свого кабінету. В Америці тоді лютувала криза – Велика депресія, американців дуже цікавило, як Рузвельт втілюватиме свою програму «Нового курсу», яка мала вилікувати американську економіку.
Тепер перші сто днів при владі нових прем’єрів та президентів підсумовують майже в усіх країнах світу. У Польщі, як не дивно, вперше це зробили ще за часів комунізму – у 1981 році генерал Ярузельський просив опозицію, тобто профспілку «Солідарність», дати йому 100 днів спокою задля відновлення порядку у країні.
«Ми спокою протягом ста днів точно не мали», – говорить депутат Права і справедливості Мажена Махалек:
– Уряд Беати Шидло, уряд Права і справедливості, 100 дні спокою не мав. Натомість ми працювали дуже солідно і намагалися реалізувати ті обіцянки, які дали полякам під час виборів. За нами вже закон про початок навчання у школі у 7-літньому віці, закон про допомогу родинам 500+, над багатьма речами ще працюємо. Наші обіцянки, зрештою, стосувалися усіх чотирьох років каденції, а не тільки перших ста днів.
А обіцянок, треба сказати, було немало: виступаючи з експозе, Беата Шидло пообіцяла, що протягом ста днів подбає про безкоштовні ліки для старших людей, підвищить квоту прибутків, вільну від податку, запровадить мінімальну погодинну оплату, дозволить раніше виходити на пенсію та створить систему допомоги для родин з дітьми. Наразі покладений початок тільки в останньому питанні – ухвалений закон про програму «Родина 500+», згідно з яким поляки отримуватимуть 500 злотих, але не на всіх дітей, а тільки на другу та кожну наступну дитину. На цьому наголошує глава опозиційної партії Громадянська платформа Ґжеґож Схетина. На його думку, невиконання обіцянок ПіС вирішив компенсувати атаками на опонентів:
– Сьогодні ПіС в основному займається вісьмома роками правління Громадянської платформи та Польської селянської партії. Поляки кожного дня все більше усвідомлюють, що обіцяна добра зміна – це Польща у хаосі. ПіС не робить того, що обіцяв, і ми кожного дня будемо про це нагадувати.
Сухої нитки на кабінеті Шидло не залишає інший опозиціонер, лідер партії Сучасна Ришард Петру. На запитання, яку оцінку за п’ятибальною шкалою варто поставити урядові ПіС, Петру відповідає – одиницю. Політик стверджує, що у перших ста днях Шидло важко знайти хоч якийсь позитив, натомість повно помилок, невідповідальних та необдуманих рішень:
– Це були кошмарні дні для нашої республіки. Це були дні пропаганди, стеження, порушень Конституції. Протягом ста днів зіпсуто образ Польщі за кордоном. Уряд займався роздаванням грошей, яких де-факто не має. Пані прем’єр, як бачу, не рветься підсумовувати сто днів. Я б теж на її місці не рвався, бо це був кошмар.
Чому ж Право і справедливість спочатку зайнялося політичними справами, а лише потім соціальними обіцянками? На думку Мажени Махалек, це було зумовлене бажанням уряду від початку вирішити певні принципові питання:
– Усі ці справи є важливими. Про об’єднання Генеральної прокуратури з Міністерством юстиції ми попереджели ще у своїй програмі. А обітниці ми виконуємо ефективно та швидко. Маємо багато справ, які треба залагодити після часів правління Громадянської платформи. Поляки очікують, аби добра зміна настала якомога швидше.
Коли уряд відзначає 100 днів, все виглядає як добре знана театральна вистава – правляча партія хвалиться, опозиція – критикує, – у цій думці польські експерти єдині. Натомість у справі оцінки ефективності Кабміну Шидло думки поділилися. Професор Ришард Буґай не приховує розчарування:
– Протягом ста днів можна радше окреслити свою політику, ніж повною мірою її реалізувати. Хоч я сам і голосував за Право і справедливість, але розчарований тим, що зараз відбувається. Я не вважаю, що опозиція має цілковиту рацію; незважаючи на певні «але», я добре оцінюю ухвалення закону про допомогу родинам з дітьми. Натомість ініціатива роздавати старшим людям ліки є непродуманою, вона мало змінить, але сильно обтяжить бюджет. Взагалі, виникає таке враження, що уряд не задумується над реальним коштом законів, які пропонує. Перегляд пенсійної реформи напевно потрібен, але тільки після суспільних дебатів, а не так арбітрально, як хоче ПіС.
Пйотр Ґабріель з журналу «Do Rzeczy» підкреслює, що поляки по-різному оцінюють кроки уряду у царині соціальної політики, та у чисто політичних справах, як то реформування засад функціонування країни:
– Думаю, у діяльності уряду можна знайти як позитивні, так і негативні речі. Позитивом є те, що ПіС намагається реалізувати програму, з якою прийшов до влади, і має для цього великі шанси, бо самостійно сформував уряд. Прем’єр, так насправді, сама загнала себе у глухий кут, бо дуже багато наобіцяла на перші сто днів. Я підтримую бажання Беати Шидло швидше почати програму підтримки для родин з дітьми, Польща не може собі дозволити не вести демографічної політики. Але самого роздавання грошей без доступних дитячих садків та праці для матерів буде недостатньо.
Тим не менше, на думку політолога Рафала Матиї, пересічні поляки навряд чи будуть так суворо судити Беату Шидло – вони краще запам’ятають 500 злотих на другу дитину, ніж протести довкола Конституційного Трибуналу:
– До уряду Беати Шидло радше приклеїться ярлик програми 500+. Пересічний поляк за кілька місяців не буде пов’язувати Шидло з протестами проти призначення нових суддів до Трибуналу та актами «агента Болєка», які зараз оприлюднив ІПН. З іншого боку, поляки дуже добре пам’ятають невиконані обіцянки, а таких у Шидло вже кілька накопичилося: тут і безкоштовні ліки для старших людей, і зниження податків. Такі вже є поляки, що все оцінюють через призму обіцянок, як виконаних, так і невиконаних.
До речі, експерти не виключають, що вже навесні у кабінеті Шидло можуть відбутися перші персональні зміни. Хто піде – поки не відомо, одне можна ствердити – вирішувати цю справу буде не тільки прем’єр, а й лідер Права і справедливості Ярослав Качинський, який наразі залишається сірим кардиналом польської політики без урядової посади.
IAR/PR24/О.Б.