У Кишиневі присягу прийняв новий уряд. Демонстрації, які з різною інтенсивністю тривають останні півроку, не тільки не припинилися, а загострилися – протестувальники навіть увійшли до будинку парламенту. Картинка з Молдови все більше нагадує українську два роки тому. Що відбувається у країні – про це говоримо з Пйотром Олєкси, головним редактором East West Info, котрий зараз перебуває у Кишиневі.
У середу молдовська влада тріумфально оголосила про завершення урядової кризи – увечері був створений та приведений до присяги новий уряд Павла Філіпа, представника Демократичної партії. Натомість у ніч на четвер під будинком парламенту відновилися демонстрації, протестувальники навіть увійшли до приміщення. Несхоже на завершення кризи.
– Напевно, завершилася урядова криза, яка тривала від жовтня, тоді попередній уряд Молдови подав у відставку. Натомість не завершилася криза соціально-політична, адже молдовани сприймають повстання уряду Філіпа як крок назад, велика частина суспільства бачить у цьому перемогу найбільшого молдовського олігарха – Влада Плахотнюка. Влада усвідомлювала незадоволення суспільства. Красномовний образ – коли депутати 20 січня з’їжджалися до парламенту для голосування за вотум довіри уряду, будинок вже був оточений посиленим кордоном поліції. До того ж, про голосування повідомили в останній хвилі, аби люди не встигли організувати протести. Але демонстранти все одно вийшли на вулицю, у певний момент їх було близько тисячі, за моїми спостереженнями, емоцій не бракувало. В якийсь момент відбувся, можна так сказати, штурм парламенту. Для мене дивно, що демонстранти потрапили до будинку, адже кількість поліцейських мало поступалася кількості протестувальників. Мені здається, влада спеціально дозволила такий розвиток подій, аби пізніше доводити, що подібні протести можуть становити загрозу для безпеки країни.
Натовп кричить про злочинну та мафіозну владу, група людей намагається увійти до державних інституцій, поліція не панує над ситуацією, – картинка візуально нагадує українську дворічної давності. На цьому кінець аналогій чи є ще якісь?
– Аналогій між ситуаціями у Молдові та Україні багато, але багато також відмінностей. На мою думку, моментом, який визначив характер подальших протестів під час Євромайдану, був нічний штурм «Беркуту» на студентське наметове містечко. У Молдові влада відпрацювала українську лекцію і, здається, дуже обережно використовує поліцію. Керівництво країни працює над тим, аби до суспільства не пішов сигнал – влада б’є громадян. Молдовани протестують під гаслами «Геть з мафією», «Плахотнюк, забирайся», «Ми – народ», і протести з різною інтенсивністю тривають вже кілька місяців. Але якщо раніше паралельно відбувалися два протести – проєвропейської опозиції з громадської коаліції «Гідність та правда» і прихильників проросійських політичних сил, партій Ігоря Додона та Ренато Усатого, то тепер демонстранти об’єдналися в один антиурядовий мітинг. Наразі я не бачу варіанту, як протестувальники можуть схилити владу до виконання їхніх вимог, а це, в першу чергу, оголошення нових парламентських виборів. Хіба що, потрібні масові акції протесту на терені усієї країни, але це радше малореальний варіант.
Янукович та його Сім’я працювали на самозбагачення та зближення з Росією. А яку гру веде головний молдовський олігарх Влад Плахотнюк, який до того ж є депутатом парламенту?
– Мета Плахотнюка – стати одноосібним правителем Молдови. Не обіймаючи жодної урядової посади, він фактично вже може керувати країною в авторитарному стилі. Новий прем’єр Павел Філіп є його людиною, вони разом працюють протягом багатьох років. Так само Плахотнюк контролює парламентську більшість Демократичної партії. За кілька місяців парламент Молдови має обрати президента, говорять, що Плахотнюк висуне свою кандидатуру. Якщо так станеться, він, напевно, виграє, хоча я у цьому сумніваюся – Плахотнюкові не потрібна офіційна посада. Він просто посадить у президентське крісло чергову свою людину. Якщо Плахотнюк і хоче якусь посаду, то це посаду прем’єра, обійняти її зараз йому заважає тільки теперішній президент Ніколае Тімофті. Плахотнюк не грає на зближення з Росією, його цікавить прозахідний курс Молдови. Кишинів під керівництвом Плахотнюка залишиться на шляху євроінтеграції, от тільки це буде імітація євроінтеграції. Так, у геополітичному сенсі Молдова буде ближчою Заходу, ніж Росії, але не зможе сподіватися на потрібні антикорупційні реформи.
Якщо йдеться про геополітику, донедавна молдовською політичною кризою активно цікавилися тільки у Брюсселі, Вашингтон утримувався від реакцій. Але кілька днів тому ситуацію в Кишиневі прокоментувала представниця Держдепу Вікторія Нуланд. ЗМІ пишуть, що її слова викликали у молдован обурення.
– Вікторія Нуланд в переддень голосування за вотум довіри для уряду Філіпа дуже виразно підтримала плахотнюківську систему влади, ці слова прозвучали під час її візиту до Бухареста. Представниця Держдепу оголосила, що парламентська більшість у Молдові, створена олігархом, має підтримку США, адже вона є гарантом стабільності у країні. Це підрізало крила проєвропейській опозиції, яка хоче боротися з олігархічною системою в Молдові, адже виходить так, що корумпований у переконанні більшості молдован уряд має підтримку Вашингтона. На мою думку, такі дії західних партнерів можуть спричинити тотальне розчарування в ідеї інтеграції з ЄС та НАТО у молдовському суспільстві. До того ж, ситуацію використовують місцеві проросійські сили, подаючи все у стилі «Захід спонсорує молдовських злодіїв», розвиваючи теорію про Америку, яка у все втручається та наголошуючи, що для Вашингтона має значення тільки політика, а ми, ось, відстоюємо зарплатні та пенсії для людей.
Як останні події у Кишиневі можуть вплинути на відносини Молдови та ЄС? Європейці останнім часом не приховують розчарування колись «найкращим учнем у класі Східного партнерства»…
– Європейці вже втрачають бажання щось робити для цієї країни. Представники ЄС вже прямо говорять: ми допомагали вам кілька років, це принесло результати протилежні очікуванням, тепер самі давайте собі раду. Для Європи найбільше значення має стабільність у регіоні, так що ЄС там чи іншим чином підтримає уряд Філіпа. Сподіваюся, однак, що Брюссель хоча б у символічній площині відмежується від команди Плахотнюка, аби не створювати враження співпраці з корупціонерами. Ключовим питанням для Молдови сьогодні є відновлення допомоги з боку ЄС та кредитної лінії від МВФ. Останніми місяцями деякі працівники бюджетної сфери вже не могли отримати зарплати. Так що перше завдання нового уряду – довести західним інституціям, що вони виконують їхні критерії надання фінансової допомоги. Інакше Молдову як країну очікує ще глибша криза.
Олена Бабакова