Мав бути крок назустріч людям, а вийшла незрозуміла політична акція: загальнонаціональний референдум, що пройшов у Польщі 6 вересня, привернув увагу заледве 7% виборців. Останніми роками у Старому Світі проходить все більше референдумів: про незалежність певних регіонів, повернення державних боргів, зміни до Конституції. Деякі з них здобувають мегапопулярність, деякі – стають лише обтяженням для бюджету. Чому так?
Поки український парламент бурхливо обговорює та приймає зміни до Конституції, у соцмережах все частіше можна почуту заклик до Порошенка і Яценюка винести проект змін до Основного закону на референдум. Так і демократичніше буде, і це дозволить зняти напруження у суспільстві. У приклад можновладцям українські активісти поставили поляків, ніби у Польщі влада вирішила порадитися з громадянами з приводу принципових політичних питань. Ось тільки громадяни своєю думкою ділитися не поспішали – на виборчі дільниці прийшло лише 7,5% виборців.
На референдум, що пройшов у країні над Віслою 6 вересня, були винесені три запитання. Перше – чи підтримуєте запровадження одномандатних виборчих округів. Друге – чи виступаєте за фінансування політичних партій з бюджету. Третє – чи хочете зміни податкового законодавства. Відповідь на запитання вирішили дати лише мільйон мешканців Польщі. Не те щоб поляки не цікавилися політикою або не цінували свого права висловитися у державних справах. Просто, сам факт оголошення референдуму – це замало, аби він став ефективним демократичним інститутом, – переконують експерти.
«Референдум 6 вересня і політиками, і суспільством сприймався як незапланована вагітність», – такою метафорою ситуацію описує політолог Пйотр Байда:
– Більшість наших політиків сприйняли це голосування як появу дитини, якої ти не хочеш. Перед референдумом не відбулося жодних дебатів над доцільністю змін, які могло б принести голосування. Хоча самі питання, прописані у бюлетенях, заслуговували на те, аби над ними поміркувати.
Тут варто зауважити, що плебісцит вирішено було провести ще в середині травня. Тоді екс-президент Броніслав Коморовський, програвши у першому турі виборів, вирішив залучити додатковий електорат, підтримуючи програмні вимоги інших рейтингових кандидатів. Оскільки високий результат отримав рок-співак та громадський діяч Павел Кукіз – аж 20% голосів виборців – то Коморовський оголосив себе симпатиком його ідеї одномандатних виборчих округів та запропонував провести референдум на цю тему. А питання зміни податкових приписів та зменшення фінансування політичних партій додатково мали показати суспільству відкритість влади.
Проте і поразка Коморовського у другому турі, і мала увага до референдуму лише підтвердили старий факт – люди голосують не за ідеї та програми, а за політичні образи, підкріплені працею піарників. Без рекламної кампанії референдум полякам нецікавий, – говорить соціолог Радослав Марковський:
– Поляки неохоче беруть участь у таких справах. Громадське благо та громадські справи, як показують опитування, є для них сторонніми. Політики, звісно, пізніше й з цього зроблять привід для чвар. Натомість, дивує позиція Павела Кукіза – одномандатні округи були його ідеєю, а він нічого не зробив для того, аби популяризувати цей референдум.
А от соціолог Казімєж Кік вважає, що низька явка це не результат низької громадянської свідомості поляків, а безвідповідальності політиків:
– Політичні партії сьогодні керуються виключно власним, а не державним інтересом. Оскільки попереду парламентська кампанія, занадто «світитися» під час референдуму було невигідно. Манера оголошувати референдум з метою підняти свій політичний рейтинг була і в Коморовського, тепер її показав ще й Дуда. А це на роки дискредитувало цю шляхетну процедуру в очах поляків.
Сухої нитки на недільному референдумі та ролі польських політиків у ньому не залишає й Анна Матерська-Сосновська з Інституту політичних наук:
– Політики, так, поставили запитання, але пізніше – вмили руки. Якщо ми проведемо масштабну дискусію, то за рік або два має сенс проводити референдум, де будуть поставлені конкретні запитання: чи хочете змінити виборче законодавство наступним чином, чи ні. Питання типу: чи хочете одномандатні округи, або чи хочете бути молодими, гарними та багатими взагалі не мають сенсу.
Як згадувалося раніше, ідею одномандатних округів найактивніше просував Павел Кукіз. Чи низьке зацікавлення референдумом на цю тему якось змінить його політичне майбутнє? Політолог Бартломєй Біскуп вважає, що навряд чи:
– Я би не робив якихось специфічних прогнозів, адже популярність Павела Кукіза сама собою зараз знижується, порівняно з весною-початком літа цього року. Головний висновок, який мають зробити польські політики – питанням запровадження одномандатних виборчих округів електорат мобілізувати неможливо. Референдум у черговий раз довів, що молодь голосувала за Кукіза не через його програму, а через особистість та загальну риторику протесту. А Коморовський цього на часі не зрозумів.
А що ж політики, яких всі так критикують за безвідповідальність? Вони традиційно використали участь у голосуванні як нагоду попромувати себе та свою партію. Яцек Протасєвич з Громадянської платформи захищав рішення Коморовського провести референдум:
– Пан президент Коморовський так зрозумів результати першого туру виборів у травні: 20% виборців, підтримавши кандидатуру музиканта Павела Кукіза, зацікавлені не тільки особистістю митця, а й його ідеєю запровадження одномандатних округів. Якщо ідею підтримує кілька мільйонів поляків, а стільки було симпатиків у Кукіза, то це відповідає конституційній нормі, яка дозволяє оголосити проведення референдуму у важливих для функціонування держави питаннях.
А от Ярослав Ґовін, лідер правої партії Польща разом, на референдум хоч і пішов, але до самої ідеї мав зауваження:
– Це безглуздий референдум, хоча я у ньому участь взяв з поваги до демократії. У 1989 році, коли ми повернули собі незалежність, я сам собі пообіцяв, що буду брати участь в усіх виборах та голосуваннях такого типу. Шкода, що цього року ми так безглуздо витратили стільки грошей. Так що явка менше 10% – річ закономірна.
До речі, референдум обійшовся польським платникам податків небагато-немало, а 100 мільйонів злотих, тобто майже 25 мільйонів євро. Серед тих небагатьох, хто проголосував, майже 80% виступили за введення одномандатних округів на виборах до парламенту, лише 17% хочуть, аби політичні формації фінансувалися з бюджету, але понад 90% прагнуть вирішення податкових суперечок на користь платника.
Олена Бабакова