Парламентська Асамблея Ради Європи продовжила санкції проти Росії та визнала, що Росія допомагає бойовикам на сході України. Тепер РФ погрожує вийти зі складу Ради Європи і планує відігратися вже на форумі ЄС – змусити європейців переглянути свою гостру позицію щодо дій Кремля.
Після трьох днів важких консультацій ПАРЄ проголосувала за резолюцію, яка визнає відповідальність Росії за початок конфлікту на Донбасі та її роль у допомозі бойовикам. Делегати також звернули увагу на порушення прав людини в окупованому Криму і продовжили мораторій на участь російської делегації у голосуваннях до квітня цього року. Для України ця перемога має радше символічний характер – санкції з боку ПАРЄ не б’ють по російській економіці, проте є знаком для інших міжнародних організацій, які найближчим часом муситимуть переглянути свою позицію щодо російсько-українського конфлікту.
Росія ж у відповідь почала погрожувати вийти зі складу Ради Європи. Це автоматично означало б вихід з-під юрисдикції Європейського суду з прав людини, який часто є єдиною надією російських ув’язнених добитися справедливості. Та й українські позови про компенсації за анексію Криму та бойові дії на сході теж залишилися б без відповіді. От тільки питання, чи членство Росії в Раді цьому допомогло б, – вважає політичний аналітик Бартош Ціхоцький:
– Погроза Росії вийти з Ради Європи є реальною, але треба подумати, чи Росія вже де-факто не вийшла з цієї організації. Чи Росія взагалі колись відповідала критеріям членства? Запрошення Росії до Ради було так званим кредитом довіри, хоча європейці знали про проблеми з захистом прав людини та свободою слова в РФ. Вважалося, що це заохочення допоможе Росії пристосуватися до західних стандартів. У Кремлі часто скаржаться, що Захід ізолював Росію, але тут бачимо приклад – Росії простягнули руку, яку вона не прийняла. Сьогодні бачимо, що у багатьох країн, які не є членами ЄС, але є членами Ради Європи, поведінка Росії щодо України викликає опір.
Завдяки журналістам, які були цими днями у Страсбурзі, знаємо, що на початку ПАРЄ підготувала доволі проросійський проект резолюції. Змінити думку європейців змусила поведінка російської делегації – та шантажем намагалася обміняти резолюцію на свободу української льотчиці Надії Савченко, яка вже кілька місяців перебуває у російському полоні. Брутальні кроки росіян обурили європейців. Чи на Заході досі не усвідомлюють, з ким мають справу і досі потрібні такі ексцеси?
– Європейці знають, з ким мають справу. Але треба усвідомлювати, що Росія – це великий торговий, економічний, інвестиційний організм. І деякі європейські країни, які мають економічні проблеми чи залежать від російських енергоресурсів, мають більше проблем з прийняттям критичної позиції щодо Москви. Всередині Європи досі багато нереалізованих очікувань та претензій. Так, південні країни очікували від північних більше допомоги та солідарності під час кризи. Тому погодження інтересів європейських країн теж може займати час.
Тест для європейської солідарності не за горами – у четвер у Брюсселі зібралися міністри закордонних справ країн ЄС, які мають визначитися з реакцією Європи та суботній обстріл Маріуполя. Перед зустріччю новий глава грецької дипломатії Нікос Котзіас заявив, що ЄС має випрацювати нову стратегію щодо Росії, і що вона не має базуватися на інтересах тих країн, які мають «емоційні історичні відносини з Росією». Котзіас також натякнув, що не бачить причин, чому Україна не хоче погодитися на федеративний устрій. На думку Бартоша Ціхоцького, такі голоси можуть з’являтися у ЄС частіше – в міру того, як до влади у країнах, огорнутих кризою, діставатимуться ліві чи праві популісти:
– Популістські рухи в ЄС набирають популярності, і цього року багато де можуть дістатися до влади. Що характерно, і ультраліві, і ультраправі в ЄС мають багато симпатії і розуміння щодо Росії, але дуже мало – щодо України. Для Греції сьогодні головний інтерес – це реструктуризація державного боргу, а не зняття російського ембарго з європейської аграрної продукції. Не думаю, що у довшій перспективі Афіни поставили б на карту можливість своєї ізоляції в Європі через свою проросійську політику. Малоймовірно, що Греція напряму поставить Німеччину перед вибором: або гроші, або наше вето на санкції. Але в ЄС все побудовано на компромісах, і греки хочуть щось отримати взамін за свої поступки.
Аналітик вважає, що російська економічна криза поглиблюватиметься швидше, ніж у Європі прийде до влади така кількість популістів, які б могли надовго заблокувати європейські санкції. «Поволі та запізно, але з кожним воєнним злочином Росії та підтримуваних нею терористів на терені України, Європа все більше усвідомлює, що справа стосується і її майбутнього».
Якщо новим санкціям все-таки бути, то чи мають вони сенс? Насправді, в ЄС уже вичерпався каталог засобів тиску на Росію, – так вважає експерт Польського інституту міжнародних справ Себастіан Плуцєннік. Тим більше, що вже існуючі санкції – так, зашкодили російській економіці, – проте, не змінили дій Москви:
– Невідомо, що зробити, аби змусити Росію відхилитися від обраного курсу. Стратегія батога та пряника, очевидно, не діє. Всі європейські калькуляції, які спираються на санкції та їх пізніше скасування у випадку поліпшення ситуації, стають маловажливими. Путін намагається далі поглиблювати конфлікт. Міністри закордонних справ країн ЄС мають важкий вибір, як вчинити.
Експерт визнає, що Захід має ще кілька карт у колоді санкцій, але розігрувати їх може бути дорожчим для самої Європи:
– Можна, звісно, відключити російські банки від системи SWIFT, але самі росіяни стверджують, що це був би дуже радикальний крок. Росія у відповідь може реалізувати стару загрозу – заборонити польоти літаків над своєю територією. Але найважливіше – навіть якщо Європа погодиться нести ці кошти, немає жодної гарантії, що Путін одумається.
Кому ж в ЄС у даній ситуації було б вигідно зменшити напруження у відносинах з РФ? Себастіан Плуцєннік називає:
– У першу чергу це, звісно, Греція. Її лідери, які раніше були в опозиції, не приховували свого критичного ставлення до України. Це також Болгарія, Австрія та Угорщина, ну й Франція – не забуваємо про її контракт на Містралі та бажання знову експортувати свою агропродукцію.
Останнім часом Київ все частіше говорить – санкцій, дійсно, замало, Україні потрібна зброя. Проте, тут справа наразі оптимістично не виглядає – ЄС відмовляється експортувати озброєння до України і наполягає, що політичне вирішення конфлікту досі є можливим.
Олена Бабакова