Криза у міжнародних відносинах чи початок глобального протистояння? Аналітики вже називають російсько-український конфлікт в Криму найбільшим випробуванням, з яким стикнулася Європа за останні 25 років. Захід поки не запровадив масштабний пакет санкцій проти Росії, однак вже заявив, що не визнає результати референдуму та не залишить Київ сам на сам з Москвою. Чи це початок нової холодної війни?
«Запрошуємо до другої холодної війни», – так називається стаття політолога Дмітрія Треніна, директора московського Центру Карнеґі, опублікована нещодавно у престижному журналі «Foreign Policy». Автор, мабуть, першим описав те, про що думають політичні аналітики по обидва боки Атлантики: система міжнародних відносин змінилася, і навіть якщо Росія зменшить тиск на Україну, до попереднього стану вже не повернеться. На початку 90-х, після розпаду СРСР, Френсіс Фукуяма з впевненістю писав, що світ вступає у незнану раніше епоху колективної безпеки та добробуту, де демократичні держави переживатимуть нечуване процвітання, а недемократичні поволі демократизуватимуться, і навіть дав цьому назву – кінець історії. Сьогодні ж ні в кого не виникає сумнівів, що історія не закінчилася, і діється на наших очах в Україні. Дмитрій Тренін вважає, що російська окупація Криму стала початком другої холодної війни, нового витка глобального протистояння між Росією та Заходом. І навіть проголошує, що попередні 20 років спокою це був не кінець старого конфлікту, а лише тимчасове перемир’я. Зараз же сезон змагань між Заходом та Росією за впливи у Східній Європі знову відкритий.
«Говорити про початок нової холодної війни може ще не варто, однак така небезпека існує», – стверджує Ян Пєкло, директор Фонду американсько-польсько-української співпраці PAUCI:
– Події наразі розвиваються у такому напрямку, що відносини між США та ЄС з одного боку і Росією з іншого швидко і суттєво погіршуються. Наразі зусилля міжнародної громадськості вплинути на Москву, аби вона стримала свою агресію у Криму, закінчуються нічим. Так що все вказує на те, що ми будемо мати якщо не холодну війну, то принаймні відчутне похолодання. Захід консолідується – знову з’явилися голоси про відновлення переговорів про створення Трансатлантичної зони вільної торгівлі. В економічній площині ми вже маємо конфлікт між Росією та Заходом: гра на цінах на нафту, можливі санкції з боку Вашингтона. Не виключаю, що ситуація в Україні призведе до того, що між заходом та Росією почнеться торгова війна.
«Сумно, але мушу погодитися з Дмітрієм Треніном, – говорить публіцист видання «Kultura Liberalna» Лукаш Ясіна. – Зараз ми спостерігаємо за потенційним початком другої холодної війни, і вона буде дуже подібною до першої»:
– Зіткнення між Заходом та Росією буде знову відбуватися у площині пропаганди. Прикладом цього є інформаційна війна між Москвою та Вашингтоном, яка триває вже кілька тижнів. Обидва блоки інвестують у телебачення, Інтернет, громадські портали. При цьому обидві сторони будуть уникати безпосередніх зіткнень, так як це відбувається в Криму. Ну і по-третє, це економічні битви: якщо раніше США і підтримували, і обмежували Росію, то тепер, очевидно, будуть самі обмеження.
Що, однак, відрізнятиме цю холодну війну від попередньої – на думку Лукаша Ясіни, ми тепер навряд чи стикнемося з поняттям залізної завіси, яке Вінстон Черчілль ввів у 1946 році, говорячи про лінію від Щеціна до Рієки, яка відділяє Схід Європи від Заходу:
– Не думаю, що зараз опуститься залізна завіса. Вже немає фізичних можливостей когось від чогось повністю ізолювати. Росія є частиною глобальної системи, в тому числі інформаційної. Велика частина росіян підтримує конфлікт із заходом через свій перверзійний патріотизм, і може сама розвивати цей міф фортеці в облозі. Так що буде не залізна завіса, а конфлікти всередині суспільств. Такий конфлікт вже є в Україні і буде в Росії.
Порівняно з часами початку першої холодної війни, світ змінився хоча з тієї точки зору, що до клубу супердержав долучився Китай. Що ж конфлікт між Заходом та Росією принесе Піднебесній? Ян Пєкло:
– Китай, як йому належить, придивляється до ситуації. Хоча Пекін вже висловив своє занепокоєння через події у Криму і визнав теперішню українську владу легальною. Це вже йде в розріз з інтересами Москви, яка досі наполягає на тому, що президентом країни є Віктор Янукович. Китай, на відміну від Росії, зробив ставку та нові технології і розвиток інфраструктури, і його перевага над Росією вже зараз є вражаючою. Піднебесна буде інтенсивно підкреслювати, що є третім великим гравцем на міжнародній арені. Вже зараз ситуація на далекому Сході не вигяладає спокійно, відбуваються сутички з Японією, американським союзником, у Південно-Китайському морі. Через конфлікт з Росією у Східній Європі Захід натурально буде звертати на них менше уваги.
Лукаш Ясіна прямо говорить, що у протистоянні Росія–Захід саме Китай буде переможцем:
– Це принесе Китаю подальше зростання впливу в Середній Азії, регіоні, близькому до Росії. Також зростання впливів на Близькому Сході. Також відбудеться поліпшення відносин між Пекіном та Вашингтоном. У результаті – сумнівні позитиви для Заходу, самий негатив для Росії, і багато успіху для Китаю. Так що актуальним залишається питання – чи наважуючись на конфлікт з Заходом, Владімір Путін проаналізував усі геополітичні наслідки?
Навіть у часи розпалу холодної війни були випадки, коли США та СРСР знаходили рішення, компромісні для обох сторін. Це, наприклад, ситуація з Австрією у 1955 році, коли Відень задекларував свій позаблоковий статус. Відтоді Австрія вже не була майданчиком для конфлікту між великими гравцями. Чи цей приклад був би корисним для України, тим більше що на такий варіант вже натякав колишній віце-міністр закордонних справ Олександр Чалий? Лукаш Ясіна вважає, що однак, на жаль, ні:
– У 1994 році у Будапешті великі країни вже гарантували безпеку України в обмін на її відмову від ядерної зброї та декларацію позаблокового статусу. І що? Україна не належала до жодного військового блоку, і до жодного вступати не збиралася, але як обернулися гарантії її безпеки? Не варто переоцінювати вагу конституційних та правових урегулювань. Конфлікт в Україні доводить, що ми живемо у посттрактатну епоху, коли документи це ніщо для великих міжнародних гравців. Росіяни сприймають переговори тільки як засіб відтягування часу. Їм не можна вірити. Москва зробила щось таке, чого не робив навіть СРСР у 50-і роки – відверто знехтувала підписаним порозумінням. Так що в сенсі дотримання норм міжнародного права політика Владіміра Путіна – це регрес навіть порівняно з часами Йосипа Сталіна.
Нагадаємо, холодною війною називають період в історії міжнародних відносин з середини 40-х до початку 90-х років минулого століття, який позначився політичною, економічною та пропагандистською конфронтацією між СРСР та США і їхніми союзниками. Найгарячішими подіями холодної війни історики вважають кубинську ракетну кризу та радянське вторгнення до Афганістану. Протистояння Росії та Заходу закінчилося із розпадом СРСР, який президент Владімір Путін кілька років тому назвав «найбільшою геополітичною катастрофою ХХ століття».
Олена Бабакова