Прем’єр України Арсеній Яценюк провів у Брюсселі зустрічі з лідерами ЄС. Він пообіцяв, що Україна проведе реформи та дотримуватиметься європейського курсу, у відповідь почув запевнення про європейську підтримку та фінансову допомогу. Чи це початок нового, оптимістичнішого етапу євросоюзно-українського діалогу?
Перший закордонний візит – до столиці Об’єднаної Європи. Не минуло й двох тижнів від створення нового українського уряду, як його голова Арсеній Яценюк поїхав до Брюсселя. Він долучився до спеціальної зустрічі лідерів країн-членів ЄС, присвяченій ситуації в Україні. Як і передбачалося, розмови точилися довкола присутності російських військ у Криму, схвалення програми фінансової допомоги для Києва та підписання Угоди про асоціацію Україна – ЄС. До української столиці Яценюк повертається з гарантіями мільярдних європейських кредитів, натомість європейські партнери досі не почули, на які ж конкретно реформи Україна планує ці гроші витратити.
«План реформ треба створювати дуже ретельно. Наразі ж важливе, що європейці вважають новий український уряд вірогідним партнером до розмов», - наголошує Ельжбєта Каца з Польського інституту міжнародних відносин. На її думку, на користь української політичної еліти зараз грає швидкість формування уряду та відносна стабільність ситуації в країні:
- Дуже важливо, що європейці погодилися підписати принаймні політичну частину Угоди про асоціацію. Саме рішення щось підписати з новим українським урядом, легітимізує нову владу в очах міжнародної громадськості. Вже найближчим часом Київ може розраховувати на євросоюзну макрофінансову допомогу обсягом в 1 мільярд 600 мільйонів євро. Решта допомоги призначена на період до 2020 року, тому дуже важливо раціонально запланувати, як офіційний Київ хоче ці гроші витратити. Європа знає, що має проконтролювати реформу системи розпорядження державними фінансами в Україні. Якщо така реформа не відбудеться, ефективність євросоюзної допомоги буде мізерною.
Останніми роками у ЄС у ставленні до України домінував своєрідний «постравматичний синдром» - розчарування наслідками «помаранчевої революції» призвело до розчарування в усій українській політиці. Напередодні минулорічного саміту у Вільнюсі на Заході багато говорили про «втому від України». Тепер ЄС, хоч і бачить на переговорах тих самих «помаранчевих лідерів», що й 5-6 років тому, однак не утримується від конкретних обіцянок. Чи це означає, що Україна повернула собі той кредит довіри, котрий мала у Європі на початку 2005-го року? Яцек Кухарчик, директор варшавського Інституту громадських справ, вважає що кредит довіри з боку ЄС Україна зараз безумовно має, от тільки характер ставлення до Києва за останні 10 років однак змінився:
- Я думаю, кредит довіри Україна здобула, в сенсі здобули ті, хто протестував на Майдані, а не політики. Українські політичні еліти мають тепер доводити, що вони на цю довіру заслуговують. Навіть намір ЄС якнайшвидше підписати Угоду про асоціацію це жест, скерований до українського суспільства, а не до політиків.
Експерт підкреслює: «Тиск з боку Росії допомагає українському урядові в тому сенсі, що Європа почала оперативний пошук швидкої готівки для Києва»:
- В ситуації, що склалася, європейським країнам легше дати гроші Україні, ніж застосувати санкції проти Росії. Парадоксально, але зараз саме росіяни переконали Брюссель та Вашингтон, що треба якомога швидше допомогти Україні.
З таким підходом до справи не погоджується Ельжбєта Каца:
- Я думаю, що це дві окремі проблеми. Українська економіка перебуває у драматичному стані, в Європі віддавна про це знають і розробляли пакет допомоги ще перед початком Євромайдану. Що ж стосується реакції ЄС на події у Криму, то поки що вона є спонтанною та слабкою. Ті санкції проти Росії, про які у Брюсселі говорили у четвер, жодним чином не перешкодять Путіну робити, що йому заманеться.
Під час надзвичайного саміту у Брюсселі канцлер Німеччини Ангела Меркель заявила, що підписання Угоди про асоціацію з Україною це справа найближчих тижнів. На думку доктора Яцека Кухарчика, реалізація цієї декларації є цілком реальною. Завдяки зміні міжнародної ситуації європейські країни набрали тієї одностайності у підтримці євроінтеграції Києва, якої бракувало восени минулого року:
- Вважаю, що існує сильний тиск обставин, аби цю Угоду з Україною підписати. Особливо у випадку підписання політичної частини цього договору. Це було б вагомим символічним жестом для обох сторін. Як пам’ятаємо, попередній український уряд відмовився підписувати Угоду. Для мене було б дивним, якби Євросоюз відмовився підписувати Угоду про асоціацію з новою українською владою, тоді як погоджувався це зробити з Януковичем та Азаровом.
У цьому випадку Ельжбєта Каца підтримала колегу-експерта:
- Звісно, що так. Зараз Німеччина має вирішальний голос у виробленні євросоюзної політики щодо України. Якщо Меркель наважилася якомога швидше підписати Угоду з Україною, це означає, що консенсус у цьому питанні в Європі вже існує.
Минулого року, коли мова йшла про союзників України у ЄС, всі експерти безапеляційно зараховували до їх грона лише Польщу та Литву, далі часом додавали Швецію та Словаччину. Список «україноскептиків» у ЄС виглядав набагато довшим. Чи події останніх тижнів змусили Нідерланди, Великобританію та Францію змінити своє ставлення до європейських перспектив Києва? Яцек Кухарчик:
- Керівники країн Західної Європи зараз особливо не мають вибору, окрім як приглядатися ситуації в Україні. Я думаю, урядам цих держав було б банально незручно тепер опиратися підписанню Угоди про асоціацію з Україною. Тим більше, економічні інтереси цих країн унеможливлюють їхнім лідерам підтримати якісь реальні, відчутні санкції проти Москви. У цьому випадку нечиста совість європейських політиків зігріє на руку Києву.
20 мільярдів, 30 мільярдів, 50 мільярдів євро, - політики та економісти озвучують різні прогнози, скільки грошей зараз потрібно для виправлення ситуації в українській економіці. Євросоюз та європейські фінансові інституту погоджуються надати понад 11 мільярдів у довгостроковій перспективі. Де взяти решту – уряд Арсенія Яценюка поки не визначився, однак вже взявся за скорочення державних витрат на утримання самих чиновників. Куди напевно не збирається звертатися по допомогу – то це до Москви. Виплата відсотків за російськими кредитами останнім часом коштує Україні задорого.
Олена Бабакова