Питання видобутку сланцевого газу сьогодні є дилемою як для Польщі, так і для всієї Європи. Деякі країни ввели мораторій на експлуатацію його покладів, інші активно інвестують у свердловини. Чи польська дискусія про нетрадиційний газ є подібною до європейської, чи однак має місцеву специфіку?
- Ми дуже потребуємо загальноєвропейського виміру дискусій про енергетичну політику. Адже всі європейські країни зараз стикнулися з економічною та фінансовою кризою, а також з певними проблемами пов’язаними з навколишнім середовищем. Маю на увазі глобальне потепління. Тому ми всі знаходимося у пошуку такого способу виробництва енергії, який, з одного боку, не шкодив би природі, а з іншого дозволив нашим товарам залишатися конкурентоздатними на світовому ринку. Багато хто в Європі та в Польщі вбачає у сланцевому газі спосіб виходу з цієї кризи. Але чути й критичні голоси. І проблема екології тут навіть не на пешому місці. Проблема в інформованості суспільства, яке потенційно є найбільшим інвестором видобутку цього газу. У Польщі бракує діалогу між владою та місцевими громадами, яких процес видобутку палива так чи інакше торкнеться.
І що є пріоритетом для місцевих громад у Польщі: дешева енергія чи чисте навколишнє середовище?
- Думаю, наше суспільство досі мало залучене до дискусії про сланці. Я переконаний, що політики мають інформувати людей про плюси та мінуси використання певних видів палива. Маю на увазі не тільки сланцевий газ, а й вугілля, яке останнім часом повертає собі популярність як енергоресурс, а також джерела відновлюваної енергії. Ми як члени європейського руху зелених промуємо саме продукцію сонячної, вітрової, біоенергії, адже саме в цих секторах місцеві громади отримують найвищі прибутки. Люди краще ставляться до тих змін, в яких вони можуть брати участь та отримувати безпосередню користь. Інформуючи суспільство, можна уникнути багатьох непорозумінь та конфліктів.
З інформації в польських медіа можна зробити висновок, що діалогу на тему сланцевого газу бракує не тільки між владою та суспільством, а й між владою та бізнесом. Чи можемо говорити про брак енергетичної стратегії польського уряду?
- Це дуже погано, але наша енергетична стратегія – Польща 2030 – це документ без пріоритетів. Він про все і ні про що. З цього плану випливає, що ми маємо і видобувати сланцевий газ, і будувати атомні електростанції, і далі опалювати вугіллям та імпортним російським газом. Не дивно, що бізнес не почуває себе впевнено. Адже підприємці не знають, які правила діятимуть при інвестуванні в ті чи інші енергопроекти. Я нещодавно був в Ополі, де велика компанія відмовилася продовжувати проект будівництва вугільної ТЕЦ, бо її керівники не розуміють схем енергетичної політики в Польщі. Якщо хочемо інвестицій, в тому числі у сланцевий газ, то треба розробити адекватну енергетичну стратегію.
Європейська Комісія у комюніке для Польщі часто підкреслює, що вона ані за сланцевий газ, ані проти нього. Чи дійсно Польща відчуває цю незаангажованість? Чи Брюссель однак диктує їй певні вибори в енергетичних питаннях?
- Я вважаю, що Єврокомісія є дуже нейтральною, вона говорить нам як про вигоди, так і про кошти від видобутку сланцевого газу. Нещодавно Європейська Комісія провела публічну дискусію щодо сланцевого газу, вона отримала безпрецедентну кількість відповідей від громадян – понад 26 тисяч. І половина цих відповідей походила з Польщі. Це підтверджує, що поляків цікавлять не тільки їхні проблеми, а й участь у загальноєвропейському дискурсі. Тому я б не боявся, що Брюссель хоче зупинити Польщу перед видобутком нетрадиційного газу чи впливати на нашу енергетичну стратегію. Проблема, як я вже наголошував, у тому, що ми цієї стратегії не маємо.
Поговоримо про зовнішньополітичні аспекти. Чи продукція сланцевого газу змінила б статус Польщі у Європі? Яким чином це би вплинуло на польсько-російські відносини?
- Це очевидно, що Польща є дуже залежною від імпорту енергоресурсів з Росії. Тому для нас так важливо знайти незалежні джерела продукції електроенергії. Хоча я б не покладався аж так на сланці. Кілька років тому популярним було повідомлення, що польські ресурси сланцевого газу сягають 5 мільярдів кубічних метрів. Зараз же є нові дані, і вони говорять, що реальні запаси є у сотню разів меншими. Тому я б радив польському уряду більше уваги звертати на енергозберігаючі технології та на джерела відновлюваної енергії. Кількість енергії, яку можна отримати з сонячних батарей чи вітрових електростанцій, можна передбачити на багато років вперед. Це б зробило наші перспективи більш конкретними.
Сланцевий газ є справжньою історією успіху для Сполучених Штатів, саме звідти походить сам термін «сланцева революція». Чи може подібний успіх нового виду палива повторитися у Європі?
- Ми не можемо порівнювати Сполучені Штати Америки та Європу. У нас та за океаном абсолютно різні соціальні та економічні умови. В Америці дуже багато незаселених територій, де можна бурити свердловини для видобутку сланцевого газу без жодних побоювань, як це вплине на локальні громади. Навіть в таких умовах деякі штати, наприклад Нью-Йорк, заборонили розробку сланцевих родовищ. В Європі дуже високий показник густоти населення, не вдасться видобувати сланцевий газ так, аби це не вплинуло на людей. Тому нам доведеться довше та глибше дискутувати над цим видом палива. Нам треба знайти такий варіант видобутку цього енергоресурсу, який би не порушив існуючий екологічний баланс.
Олена Бабакова