Польща відносно непогано радить собі із викликами, що їх ставить перед нею економічна криза. Це добрий шанс зміцнити позицію Варшави у ЄС, – вважає віце-голова Європарламенту, польський євродепутат Яцек Протасєвич. На його думку, у центрі як господарчої, так і політичної стратегії Польщі й далі має знаходитися Європа:
- Економічна стратегія Польщі зумовлена самим життям. Якщо 75% польського експорту йде на внутрішній ринок Євросоюзу, то очевидно, що цей політичний напрямок стає пріоритетом. Те, що на наших очах народжуються нові економічні лідери: Індія, Бразилія, Мексика, Південно-Африканська Республіка, – тільки підтверджує, що кожна європейська країна сама по собі мало що може досягнути на світовому ринку. Тому не думаю, що Польща могла б завоювати, наприклад, азіатські та африканські ринки сама. Не варто робити східний та південний напрямок підставою концепції економічного розвитку країни.
Польща може і має бути більш самостійною, – переконаний екс-прем’єр, тепер лідер партії Союз лівих демократів Лєшек Міллєр. На його думку, тим напрямком, в якому Польща могла б збільшити свою економічну та політичну активність, є Східна Європа:
- Зовнішній кордон Євросоюзу це кордон Вармінсько-Мазурського воєводства, далі він проходить по Бугу. Це, я думаю, і має визначати напрямок наших ініціатив. Ми в ЄС маємо бути фахівцями з усього, що діється за його східними кордонами. Тобто, нашою спеціалізацією мають стати відносини з Росією, Білоруссю та Україною. Жодна ініціатива Брюсселя не може відбуватися без активної участі Польщі. Варшава в свою чергу має подавати до Єврокомісії проекти співпраці з нашими східними сусідами. Для цього маємо всі можливості, відповідний економічний та інтелектуальний потенціал.
Екс-прем’єр Міллєр позитивно оцінив програму Східне партнерство, натомість наголосив, що співпраці у такому форматі замало для зміцнення впливів Польщі в регіоні. Замало для дивідендів як економічних, так і політичних:
- Якщо ми хочемо, щоб країни на схід від Євросоюзу приймали європейські стандарти управління, то Польща просто зобов’язана бути яскравим прикладом вдалої трансформації та успішного використання членства в ЄС. Ці країни повинні мати образ іншої держави, що вже є членом ЄС, і приклад якої варто наслідувати. Тут не йдеться про нав’язування якогось сценарію: якою дорогою підуть Москва, Київ чи Мінськ – це виключно їхня справа. Але ми маємо бути тим прикладом, що є географічно близько, який надихає і який можна наслідувати. Варто, аби Росія, Україна та Білорусь мали конструктивний та оптимістичний погляд на те, що діється за їх західними кордонами.
Як зазначив політик, протягом кількох років Польща відштовхувала від себе Росію, що зрештою принесло їй економічні збитки. «На щастя, цей період закінчився», – констатував Міллєр.
З тим, що Польща через ідеологічне ставлення щодо Росії втрачає багато можливостей на Сході, погоджується колишній міністр культури, лідер Демократичної партії Анджей Целінський. На його думку, останні події, пов’язані з проектом будівництва російського газогону через територію Польщі показали, що варшавський політикум досі не може адекватно говорити про спільні проекти з Москвою:
- Ми сприймаємо Росію так, немовби нічого не сталося у Європі в 1989 році та нічого не змінилося на пострадянському просторі у році 1991. Ми ведемо ту саму політику, яку б мали відносно Радянського Союзу. Політику образ, браку діалогу, місіонерства, тобто таку, яка завжди є нерезультативною. Це класичний приклад, наскільки політика держави може бути анти-цінністю для її народу. Для Польщі зараз важливо використати момент: ми ще ніколи в історії не мали таких чудових відносин з усіма нашими сусідами. А те, що чудове, швидко проходить. Тому: маємо нарешті ставитися до Євросоюзу як до нашого внутрішнього ринку з усіма відповідними наслідками. На зовнішніх ринках держава має однак керувати розвитком бізнесу. Не йдеться про втручання, йдеться про встановлення «правил гри», які б забезпечили польським товарам більшу конкурентоспроможність.
Євродепутат Яцек Протасєвич наголосив, що у випадку економічних контактів Варшави з пострадянськими країнами політика ще більше впливає на економіку. Яскравим прикладом є якраз нещодавній скандал з меморандумом компанії EuRoPol Gaz:
- Цю інвестицію неможливо розглядати виключно в економічних категоріях. Думаю, якщо провести дослідження, то виявиться, що будівництво нового газогону спільно з росіянами через територію Польщі буде для нас, поляків, фінансово вигідним. Але не можна питання енергетики виділити з політичного контексту. Ті заходи, які проводимо в рамках програми Східного партнерства, об’єктивно конкурують з певними геополітичними планами Російської Федерації. Навіть якщо реально наші кроки у Києві та Мінську не є спрямовані на послаблення російських позицій, то так це сприймається у Москві.
Лєшек Міллєр теж вбачає у проекті нової газової магістралі поєднання політики та економіки. Тільки вважає, що реалізація цього економічного проекту принесла б Польщі також самі політичні дивіденди:
- Не йдеться про те, чи польські підприємтсва підключилися б до цього газопроводу. Навіть якщо б жодна польська фірма не хотіла цього газу, сам факт, що Польща є країною ключовою для транзиту енергоресурсів, стало би для нас політичним та економічним успіхом. Ми на цьому заробимо. Газогон Nordstream, який Польщу оминає, ми самі собі побудовали, проводячи конкретну політику щодо Росії. Якщо б кілька років тому Польща не вирішила стати більш проукраїнською, ніж самі українці, що зрештою є комічним, то гілка балтійського газопроводу проходила б через нашу територію. З іншого боку, Nordstream би не з’явився, якщо б не схвальне ставлення до проекту низки країн ЄС. Зараз Польща має прокинутися і згадати, що найважливішими є інтереси нашої країни. Там, де можна заробляти – треба заробляти.
Отже, польські політики погоджуються, що потрібно переглянути парадигму стосунків з Росією – це позитивно вплине на динаміку економічного обміну між країнами. Співпраця з Україною та Білоруссю має інтенсифікуватися, але одночасно мати більш прагматичний характер. Про вплив політики на польські зовнішньоекономічні ініціативи дискутували учасники п’ятого Європейського економічного конгресу, що проходив у Катовицях минулого тижня.
Олена Бабакова