Результатом саміту НАТО, який проходив у Чикаго в США 20-21 травня, є узгодження плану закінчення місії в Афганістані. Передбачається, що афганські військові сили матимуть повний контроль над своєю країною в середині 2013 року. Бойова місія НАТО має завершитися 2014 року. Американський президент Барак Обама висловив, однак, запевнення, що Північноатлантичний Альянс не залишить Афганістану без допомоги.
– НАТО буде проводити вишколи, дораджувати й підтримувати афганські сили, а вони будуть укріплюватися. І хоч цей саміт не був конференцією донорів – я радий, що багато країн дало значущі фінансові декларації на благо прогресу в Афганістані у наступні роки, – заявив президент США.
Польський президент Броніслав Коморовський попередив, що Польща залишиться в Афганістані до кінця 2014 року, але ще цього року зменшить число своїх сил у цій країні, а також зміниться характер завдань. Тепер в Афганістані перебувають понад 2 тисячі польських військовиків.
Саміт НАТО приніс результат у вигляді точного плану виходження з Афганістану – оцінює радник польського президента професор Роман Кузняр. Тепер польське відомство оборони повинно опрацювати стратегію виходу з цієї країни.
– Важливим елементом польських клопотань у найближчі кільканадцять місяців буде довести до безпечного виходження польського контингенту разом зі спорядженням. Адже в нас там дуже багато вартісного обладнання, яке чимало коштувало й пройшло випробування у важких умовах. Тепер польське Міністерство оборони і командування буде займатися операцією виходу з Афганістану, – сказав Роман Кузняр.
Про значення останніх переговорів країн Північноатлантичного Альянсу запитуємо експерта Польського інституту міжнародних справ Лукаша Кулєсу.
– Саміт у Чикаго, на противагу лісабонському з 2010 року, не планувався як зламний чи революційний. Тоді узгоджено нову стратегічну концепцію, а на останньому саміті оцінювався рівень її реалізації, і можливість введення змін – передусім у зв’язку з економічною кризою, яка негативно впливає на витрати натівських країн на оборону. Порушено три основні питання: по-перше – Афганістан. Вдалося узгодити загальне порозуміння – що справді 2014 року, як прийнято у Лісабоні, закінчиться місія Міжнародних сил сприяння безпеці ISAF у теперішньому кшталті. Опісля буде можливою наступна місія – передусім вишколи, а крім цього країни НАТО й інші представники міжнародної суспільності надаватимуть фінансову підтримку Афганістану. Для Польщі важливим є порозуміння про завершення місії ISAF, на цьому наполягала польська сторона. Друге питання саміту – це обороноздатність, на якій сильно позначається економічна криза. У цих обставинах співпраця є необхідністю. Оголошено прогрес у випадку кількох важливих програм – наприклад, протиракетної оборони та розвідувальної системи. Відкрито розроблення кільканадцяти конкретних спільних проектів. Третя річ – це партнерство. Враховуючи досвід лівійської операції, НАТО поглиблює співробітництво з партнерами ззовні. Це європейські держави, які не належать до Альянсу – наприклад, Швеція та Фінляндія; держави Близького Сходу – Йорданія, Об’єднані Арабські Емірати; представники регіону Азії і Тихого океану – Австралія, Південна Корея. НАТО щораз більш потребує таких партнерів і надає їм слово. У Чикаго відбулася дуже цікава зустріч – обговорено справи, якими ці держави зацікавлені, – відзначив експерт.
Лідери країн НАТО оголосили операційну готовність першого етапу так званого європейського антиракетного щита, тобто системи протиракетної оборони. Проти створення системи ПРО виступає Росія. Москва вважає, що цей проект може загрозити її безпеці і вимагає від НАТО письмових гарантій. Альянс сподівався залагодити спір при нагоді саміту, але – хоч їх запрошено – до Чикаго не прибули найвищі представники Росії. До якої міри в цій справі НАТО враховує російську позицію? Продовжує Лукаш Кулєса.
– Президент Путін вирішив не приїжджати до Чикаго. Напевне, якби він був, якби відбулася зустріч НАТО–Росія, рівень проблем та емоцій став би набагато вищим. Ми уникнули елементу драматизму і Альянс приступив до реалізації лісабонських узгоджень. Оголошено, що план протиракетної оборони досягнув попередньої операційної готовності. Звичайно, Росії це не подобається і вона виступає проти. Але, оскільки її представників не було, можливості впливу на союзників, схильних якоюсь мірою врахувати російську позицію, зменшилися. НАТО запропонувало Росії співпрацю, але на основі принципів, які визначив сам Альянс. Тобто – співробітництво двох незалежних систем, а не створення однієї спільної системи протиракетної оборони НАТО–Росія. Північноатлантичний Альянс також лагідно і небезпосередньо розкритикував досить агресивну заяву Росії про можливість дислокації наступальних систем близько кордонів натівських держав. Альянс залишив ща собою можливість деякої гнучкості – зазначено, що дальший розвиток так званого антиракетного щита залежатиме від наявності загроз. Тобто якщо на Близькому Сході такі держави, як Іран призупинять або опізнять свою програму створення балістичних ракет, це матиме наслідки для програми будівництва Альянсом системи ПРО – захисту перед цими ракетами, – сказав Лукаш Кулєса.
Колишній міністр закордонних справ Польщі Адам Ротфельд вважає можливим порозуміння з Росією у справі системи ПРО.
– Є можливість встановити спільну компромісну позицію, але не в Чикаго, ані на жодному іншому саміті. Це має стати предметом серйозної розмови, яка принесе гарантію безпеки учасникам НАТО і Росії. Такі речі не відбуваються на самітах, – сказав Адам Ротфельд.
Президент Польщі Броніслав Коморовський відзначив, що досягненням чиказького саміту є підтвердження ваги П’ятої статті Вашингтонського договору. Йдеться про принцип «Один за всіх, усі за одного». Це було одним із пріоритетів польської делегації. Подібну пропозицію висунули держави Вишеградської Групи – Польща, Чехія, Угорщина і Словаччина закликали, щоб НАТО більшою мірою зосередилося на захисті своєї території, ніж на закордонних місіях. Президент Броніслав Коморовський відзначив, що зараз немає загроз для території польської держави, а йдеться, передусім, про філософію дій Альянсу.
Наталя Бень