«Спутнік» – ЗМІ російського уряду, що належить до заснованого у 1941 році з метою пропагандистської підтримки Радянської армії Агентства РІА Новості, залучилося до чергової інформаційної атаки на Польщу. Цього разу із занепокоєнням над «долею Польщі» заплакали працівники російського відомства пропаганди, зловживаючи «Судом над Юдою» в місті Прухнік.
На думку прихильників Путніа, «польський Костьол» влаштував там «антисемітські натиски під приводом змагань за цінності». Російські резонансі барабани у цій справі зіграли взірцево.
Як у Польщі, так і поза її кордонами. У Польщі, як звичайно, просування цієї справи розподілили на ролі. З одного боку – чуємо повні обурення голоси, що засуджують буцімто зростаючий у Польщі антисемітизм, з другого – повні обурення голоси, що визнають цю місцеву подію як гідний підтримки елемент багатовікової традиції. Обидві сторони піднімають емоції до крайнього рівня, – польські соціальні мережі гріються до червоного кольору. Внаслідок дискусії в Польщі за допомогою окремих свідомих і несвідомих резонансних барабанів наратив іде в світ, надаючи йому міжнародне сприймання. Таким чином, насправді невелика справа, яка здавалася без жодного значення для польської міжнародної безпеки, стала одним із багатьох полів бою в інформаційній війні за військове та геополітичне панування над Польщею. У центрі Середньоєвропейської рівнини – найкоротшого та єдиного сухопутного шляху із серця Європи до Москви. Саме на цій території розігрується нині ключова геополітична гра за нашу безпеку. Інформаційна війна – її елемент. Представлення образу Польщі як буцімто антисемітської держави, яка нібито мала нести віповідальність за спалах Другої світової війни (казав про це Путін на Вестерплятте у 2009 році), але також за Голокост – це один з основних методів. Як цісарська Росія, так і совєти мають у таких діях багатолітню традицію. Саме цісарська охрана придумала і поширила в світі «Протоколи сіонських мудреців» – фальшивий твір, який люб’язно майже до кінця XX століття поширювала КДБ (писав про це Іон Міхай Пачепа, колишній шеф розвідки Ніколає Чаушеску, після втечі до США). Основна мета так підготованої атаки – звісно, торпедувати процес розміщення в Польщі бази американських збройних сил. Для Польщі цей процес означає остаточне закінчення 30-річної стратегічної перерви після закінчення холодної війни та військове закорінення нашої безпеки серед переможців холодної війни. Для Росії завершення цього процесу означатиме втрату з її переспективу мосту, що об’єднує Росію з Європою. Це саме з таких причин Польща становить територію впливу військової стратегії інформаційної війни російської дежави, у тому числі російської армії.
Це елемент т.зв. доктрини Ґєрасімова. На думку аналітиків Агентства внутрішньої безпеки, проявами таких дій є, серед іншого: «багатовекторні дипломатичні дії, що полягають в очорненні образу атакованої держави (...) з метою унеможливити її реакцію», – читаємо в «Огляді Внутрішньої безпеки» від 2014 року. Що з точки зору аналітиків необхідне, аби такі дії дали результат? «Еліти і ЗМІ противника. Вагомий фактор становить володіння серед цієї еліти та ЗМІ необхідною масою агентів впливу». Наприклад, одягненого в сукню невинного – дівчатка із кримської сім’ї , що торгує запчастинами до російських підводних човнів або кандидата від правих у виборах. Кандидата, який, надіюсь, тільки через свою крайню наївність дає інтерв’ю «Спутнікові» лише на те, щоб ствердити, що не має думки про те, чи Путін повинен, чи не повинен бути запрошеним до Польщі у 80-ті роковини спалаху Другої світової війни. Гекатомби, яка призвела до втрати мільйонів польських життів, також від рук попередників Путіна.
Автор: Міхал Рахонь, джерело: niezalezna.pl/А.Р.