У вівторок, 22 січня, у Києві вшанували пам’ять учасників Січневого повстання, котрих тримали в ув’язненні та розстрілювали у фортеці Косий капонір. В урочистих заходах взяли участь представники польських організацій в Україні, підприємництва, а також польські та литовські дипломати.
«Це для нас важливе місце, позаяк тут лежить прах людей, котрі в 1863 році, коли їх намірялися забрати до царського війська, вони вирішили вступити у нерівну боротьбу, яку насправді мали програти. І все ж вони перемогли, і сьогодні ми можемо пишатися тим, що Польща є незалежною і що тут, спільно з українцями та литовцями, перед хрестом повстанців, ми можемо покласти вінки», - сказав посол Респубілки Польща в Україні Ян Пєкло.
Спільно із працівниками свого відомства та литовськими дипломатами він поклав вінки до меморіальної таблиці, присвяченій січневим повстанцям. Молитву за їхній упокій прочитав отець Міхал Бранкєвич із римсько-католицького Прокафедрального собору святого Олександра у Києві.
Вшанували героїв Січневого повстання також поляки у Львові спільно із делегацією Управління у справах ветеранів та репресованих осіб. Урочисті заходи до 156-річчя вибуху найбільшого польського повстання у 19 столітті відбулися на меморіалі «Повстанська гірка» Личаківського цвинтаря.
«Юзеф Пілсудький під час похорону одного з членів Національного уряду Юзефа Стшемєнчьк-Яновського сказав слова, що мали стати заповітом для тих, хто за місяць, бо то був червень 1914 року, вийшли з краківських Олеандрів боротися за Польщу. Він сказав: “Завершимо їхню справу! А тепер струнко перед Національним урядом, струнко перед повстанцями 1863 року!”», - нагадав під час заходів голова Управління у справах ветеранів та репресованих осіб Ян Юзефа Каспшак.
«Можна сказати, що тут, на Повстанській гірці Личаківського кладовища, польському народові повертали дух боротьби, бо тут, ці могили для тих, хто пішов боротися за вільну Польщу, стали заповітом та дороговказом. Не було би дива 1918 року («Дива над Віслою» - ред.), не було би повернення Польщі на мапу Європи та світу, якби не той урок патріотизму, отриманий тут поколінням пізніших стрільців та легіонерів», - додав він.
«Те покоління, яке повернуло нам свободу, гострило свої багнети на могилах предків, на могилах тих, хто також спочиває тут, на Личаківському кладовищі. А тому це дуже важливе місце», - сказав Каспшик, дякуючи полякам зі Львова та околиць за збереження пам’яті про польську історію.
Організатором львівських урочистостей до 156-річчя вибуху Січневого повстання було Польське товариство охорони військових могил у Львові. Заходи відбулися на Личаківському цвинтарі, де є могили героїв при Повстанській гірці 1863 року.
У заходах взяли участь також представники Генерального консульства Польщі у Львові, голови місцевих польських організацій, учні польських шкіл, гарцери та стрільці.
Медаллю «Pro Bono Poloniae» нагороджено, зокрема, голову Польського товариства охорони військових могил Януша Баліцького. Перед пам’ятником Шимону Візунасу Шидловському присутні поклали вінки та запалили свічки. На завершення вони заспівали «Роту» Марії Конопницької. Свічки запалили також на могилі Артура Ґроттґера, художника Січневого повстання, котрий спочиває на Личаківському кладовищі.
Головні урочисті заходи до 156 річниці вибуху Січневого повстання відбулися, зокрема, у Варшаві.
Січневе повстання проти Російської імперії почалося 22 січня 1863 року. Повстанці атакували російські гарнізони у Королівстві Польському. У боях, що тривали понад півтора року і носили характер партизанської розпорошеної війни, взяло участь щонайменше 150 тис. повстанців.
Після завершення повстання її учасників зачепили численні репресії, зокрема, конфіскація шляхетських маєтків, касація монастирів на території Королівства Польського, висока данина, і, перш за все, активна русифікація. За участь у повстанні російська царська влада засудила до смерті щонайменше 669 осіб. На заслання Москва відправила щонайменше 38 тис. людей.
За участь у повстанні в Україні до царських в’язниць потрапило приблизно 3 тис. осіб. Лідерів повстання на цих теренах – Адама Зєлінського, Владислава Тадеуша Раковського, Платона Кшижановського, Ромуальда Ольшанського та Адама Дружбацького – розстріляли у Косій капонірі в Києві.
PAP, IAR/Т.А.