Директор Відділу пам’яті боротьби і мучеництва Інституту національної пам’яті Польщі Адам Сівек сказав Польському радіо, що спадщина Львова має бути однаково важливою як для поляків, так і для українців.
Адам Сівек був одним із гостей зустрічі, присвяченої книжці на тему радянізації Львівської області після Другої світової війни. «Суперечка з нашим українським сусідом щодо важких сторінок історії не сприяє тому, аби ми спільно вивчали надбання Львова», - вважає Сівек.
«Кожний візит до Львова – це неприємний досвід, із жалем ми дивимося на те, у якому стані нині польські пам’ятки архітектури», - додав Адам Сівек. Він зазначив, що публікація показує шлях, що пройшов Львів під радянською владою до сучасності. На його погляд, Львів мав у собі великий потенціал, а ідентичність та культура цього міста були надто сильними, аби їх можна було викорінити, незважаючи на деполонізацію цього міста.
Автор книжки Дам’ян Марковський зазначив, що у ній розповідається про те, що відбувалося зі Львовом у перші роки сталінізму. «Це був час страху, позаяк радянська влада намагалася змусити жителів Львівської області та самого Львова до покори з допомогою, передусім, терору», - сказав Марковський.
Книжка «Анатомія страху. Радянізація Львівської області 1944-1953» присвячена глибоким та радикальним перетворенням, що відбулися на терені Львівської області у повоєнний період на шляху абсолютної радянізації. Радянська держава, намагаючись вчергове анексувати терени, захоплені у вересні 1939 року, змусила більшість польського населення покинути область та оселитися у центральній і західній Польщі, а також поселила в області власних комуністичних чиновників, демобілізованих солдатів та українське населення, депортоване з повоєнної Польщі.
«Попри опір українського та польського підпілля, радянські сили під проводом НКВС та КДБ, змогли повністю знищити своїх противників на полях битви або завдяки масовим арештам. Розправа з антирадянським підпіллям була необхідною, аби адміністрація могла виконувати свої завдання на окупованих теренах, а потім приєднаних до СРСР. Місцева влада на чолі з колом «східних комуністів», котрі повернулися до Львова у 1944 році спільно з Червоною армією, була повністю залежною від київського та московського керівництва і відіграла свою роль у процесі радянізації, зокрема, завдяки ліквідації структур Греко-католицької церкви, колективізації та переслідуванню інтелігенції через масовий терор.
Арештовано, репресовано та засуджено до смерті або таборів тисячі людей. Протягом цього періоду, що тривав приблизно 8,5 років, радянська влада змогла радикально змінити картину багатонаціонального та багатокультурного польсько-українського прикордоння, а також, передусім, міста Львова, перетвореного у головний промисловий та політичний центр Західної України», - говориться на веб-сайті ІНП Польщі.
IAR/Т.А.