Сьогодні, 11 липня, у Варшаві вшанують жертв Волинської трагедії. Заходи у Національний день пам’яті жертв геноциду, вчиненого українськими націоналістами щодо громадян ІІ Республіки Польща (цей день встановлений польським парламентом у 2016 році – ред.), почнеться богослужінням у катедральному соборі Війська Польського.
Опівдні учасники пам’ятних заходів покладуть вінки та запалять свічки перед Могилою Невідомого солдата, а вдень урочистості за участі прем’єр-міністра Матеуша Моравєцького відбудуться перед Пам’ятником жертвам Волинської трагедії та Пам’ятником 27-ї волинської дивізії піхоти Армії Крайової у Волинському сквері.
Голова Управління з питань ветеранів та репресованих осіб Ян Каспшик сказав, що головною ціллю заходів буде вшанування тисяч невинно вбитих поляків. Він додав, що основним гаслом стануть слова одного з поетів – «не про помсту, а про пам’ять волають жертви». За словами Каспшика, обов’язком є пам’ять про те, що сталося 75 років тому. «Пам’ять та правда – це основа, на якій потрібно будувати польсько-українські відносини. Потреба стати у правді є також необхідною умовою для того, щоб сім’ї жертв могли пробачити», - додав він.
За словами Яна Каспшика, відзначення роковин має нагадати про те, на які жорстокі вчинки здатна людина. Як підкреслив він, під час заходів пролунає також заклик до українців про можливість пошуку та гідного поховання тисяч жертв Волинського злочину, останки яких спочивають на заході України у безіменних могилах. «Ті жертви чекають на гідне поховання вже 75 років», - додав Каспшик.
Зазначимо, що 11 липня 1943 року – це один з найтрагічніших днів у польській історії, відомий як «кривава неділя», або апогей Волинської трагедії, коли, за даними польських істориків, підрозділи УПА напали на 99 населених пунктів на Волині. За оцінками, під час Волинської трагедії, яку над Віслою називають Волинською різаниною, визнаною польським парламентом геноцидом, було вбито десятки тисяч поляків.
Нагадаємо також, що Волинська трагедія – це масові вбивства поляків, здійснені протягом 1943–1944 років, зокрема, Українською повстанською армією на території колишнього Волинського воєводства, а також Львівщини, Тернопільщини і Станіславщини міжвоєнної Польщі. Ці події переважна частина польських істориків називає геноцидом польського народу, а українських – обопільним конфліктом або війною. За підрахунками польських дослідників, під час цієї трагедії загинуло від 30 до 60 тис. поляків (інші польські дослідники кажуть навіть про приблизно 100 тисяч), приблизно 15 тисяч українців, а також представники інших національностей.
У 2009 році польський Сейм визнав вбивства на Волині трагедією, що мала «характер етнічної чистки» та «ознаки геноциду». У резолюції, прийнятій 12 липня 2013 року, польський Сейм використав визначення «етнічна чистка, що мала ознаки геноциду».
Натомість, у 2016 році Сейм Польщі встановив 11 липня Національним днем пам’яті жертв геноциду, вчиненого українськими націоналістами щодо громадян ІІ Речі Посполитої. Цей крок польського парламенту викликав неоднозначну реакцію та критику з боку української сторони.
IAR, PAP/