Колишні шпигуни Комітету державної безпеки (КДБ) та Міністерства державної безпеки Німецької демократичної республіки («Штазі»), велика політика та великі гроші. Данський журналіста Єнс Говсґаард розкрив куліси діяльності Ґазпрому та виникнення проекту газопроводу Nord Stream.
У Європейському парламенті відбулися дебати за участю автора книжки «Шпигуни прийшли зі спекою», організовані екс-очільницею польської дипломатії, євродепутаткою Права і справедливості Анною Фотиґою.
Єнс Говсґаард – відомий слідчий журналіст, який декілька років тому видав книжку про куліси торгівлі людьми. Тепер він вирішив детальніше вивчити діяльність Ґазпрому та куліси будівництва газопроводу Nord Stream. В інтерв’ю з телеканалом TVP Info оглядач визнав, що зацікавило його посилення просування цього проекту у Західній Європі. Зокрема, йому вдалося розкрити зв’язки головних європейських політиків з Ґазпромом, а отже російськими спецслужбами.
Про роботу президента Росії Владіміра Путіна в КДБ відомо вже тривалий час. Журналіст дізнався, що декілька голів російського монополіста також були раніше пов’язані з відомством безпеки СРСР. Своєю чергою, Маттіас Варніґ, керуючий директор проекту Nord Stream, це людина, пов’язана зі «Штазі», колишньою розвідкою НДР, який ще відтоді знайомий з Путіном. Говсґаард стверджує, що саме колишні агенти спецслужб стояли за створенням цього проекту.
Однак газопроводу Nord Stream не було би, якби не політична згода представників влади західноєвропейських держав. Дивуватися можна принаймні тихому схваленню багатьох урядів, котрі не хотіли бачити, що підтримуючи Північний газопровід, збільшується залежність Європейського Союзу від російського газу, який може стати частиною шантажу з боку Кремля.
За словами данського журналіста, ця політична підтримка була можлива завдяки вправній політиці Ґазпрому, який одних політиків підкупляв, інших залякував, а ще інших просто проплачував.
Екс-канцлер Німеччини Гергард Шредер, який безпосередньо з німецького уряду прийшов на роботу у Nord Stream, не є поодиноким випадком. Також екс-прем’єр Швеції Ґоран Перссон нині активно обстоює інтереси Північного газопроводу, подібно як й екс-прем’єр Фінляндії Пааво Ліппонен. Таких випадків Говсґаард наводить набагато більше.
Запроваджуючи ідею проекту Nord Stream, Росія використала також інші інструменти, наприклад погрози введення санкцій або ембарго на продукти з країн, які критично ставилися до цього газового проекту.
Друга магістраль газопроводу Nord Stream 2 призводить до ще більших застережень та протесту. Нещодавно Європейська комісія висловила застереження щодо цього проекту і ввела щодо нього євросоюзне законодавство. Крім того, багато країн починає розуміти загрози, пов’язані з російським газопроводом.
Зміни пов’язані також з подіями на міжнародній арені за участю Росії протягом останніх років. Якщо агресія в Грузії достатньо не злякала європейських лідерів, то анексія Криму та війна на сході України призвели до того, що багато країн побачили в Росії непередбачуваного та небезпечного партнера. Так відбулося, наприклад, з Данією, парламент якої нещодавно прийняв закон, що може заблокувати будівництво другої магістралі газопроводу. Екс-прем’єр цієї країни прямо наголошує на загрозах віж російського газопроводу.
Дебати, що у понеділок відбулися у Європарламенті, це черговий скептичний голос в Брюсселі. Водночас, у тій самій столиці Бельгії, завдяки мережі своїх лобістів, пов’язані зі спецслужбами власники Nord Stream продовжують намагатися матеріалізувати цей проект.
Tvp.info/Т.А.