Сьогодні, 18 травня, на Польському воєнному цвинтарі у Монте-Кассіно продовжуються урочисті заходи з нагоди 73 річниці здобуття солдатами 2 Польського корпусу гори та монастиря бенедиктинців. У святкових заходах беруть участь ветерани армії генерала Владислава Андерса, міністр оборони Польщі Антоні Мацєревич, представники уряду, Сейму, історичних організацій та гарцери.
На Польському воєнному цвинтарі на Монте-Кассіно відправлено богослужіння за полеглими у боях за пагорб.
Виконувач обов’язків голови Управління у справах комбатантів та репресованих осіб Ян Каспшик нагадав, що битва за Монте-Кассіно не була звичайною битвою для солдатів генерала Андерса. Генерал вирішив прийняти виклик, оскільки від поразки у вересні 1939 року поляки як збройне формування не мали жодного великого військового успіху. Генерал Андерс вважав, що якщо вдасться захопити дотепер неприступну гору, то та битва покриє славою його солдатів. Водночас, як згадав Ян Каспшик, перемога у битві давала шанси на те, аби союзні війська у грі зі Сталіном перейшли на бік поляків.
Німці запекло захищали пагорб та монастир, адже розуміли, що втрата цієї позиції дозволить союзникам почати наступ на Рим.
Ян Каспшик нагадав, що хоча бій був переможним, за нього довелося заплатити велику ціну. У битві загинули приблизно тисяча польських солдатів, понад 300 зникли безвісти, а приблизно 3 тисячі отримали поранення. Перший наступ провалився, однак другий, після якого 18 травня 1944 року на руїнах монастиря повісили біло-червоний прапор, показав, що поляки в змозі зробити неможливе, – наголосив Каспшик. Він додав, що хоча поляки зробили все, аби показати, наскільки у них велика воля до боротьби та визволення Польщі, союзники не оцінили зусиль солдатів 2 Польського корпусу.
Спочатку польські солдати отримали похвалу та медалі, але вже через рік Черчіль сказав генералові Андерсу, що йому не потрібний 2 Польський корпус. Ян Каспшик підкреслив, що Польща програла гру на міжнародній арені, тому що західні союзники почали вести перемовини зі Сталіном.
Солдати 2 Польського корпусу, попри розуміння, що їхні союзники не перейдуть на сторону Польщі, продовжували переможний шлях, визволяючи у наступні місяці, зокрема, Анкону, Болонью та багато містечок в Італії.
IAR/Т.А.