Польська правляча партія Право і справедливість пропонує встановити 11 липня Національним днем пам’яті мучеництва кресов’ян — тобто людей, що народилися на території довоєннної східної Польщі, які нині входять до складу Білорусі, Литви і України. Відповідно до законопроекту, цей день повинен стати державним святом у Польщі.
Автори проекту нагадують, що спадщина Кресів і Другої Речі Посполитої є фундаментальною частиною польської культури, історії та ідентичності. Приймаючи закон, польський Сейм має віддати належне «усім мешканцям цих земель, переслідуваним, депортованим і убитим у двадцятому столітті».
Депутат Міхал Дворчик підкреслює, що свято в день 11 липня матиме на меті відновлення пам’яті і матиме освітній вимір:
— Це справи, котрі були темами табу в часи комуністичної Польщі, а після 1989 року їх так само замовчували з огляду на погане розуміння політичної коректності. Ми вирімо, що подібно до закону про день пам’яті про виклятих солдат, котрий сприяв поверненню пам’яті про вояків підпілля, так і цей закон спричинить повернення знань полякам про наших співвітчизників на Кресах, — каже він.
За словами Міхала Дворчика, свято буде нагодою нагадати не тільки драматичну історію ХХ століття, а й те, що було суттю Кресів: нею є «котел національностей», — нагадує польський депутат.
Польські «кресові середовища» понад десятиліття збираються 11 липня, щоб вшанувати пам’ять жертв Волинської трагедії. Ця дата символічна, вона встановлена в пам’ять «Кривавої неділі» — апогею Волинської трагедії, учиненої українськими націоналістами в 1943—44 роках.
Нагадаємо, що Волинська трагедія – це масові вбивства поляків, здійснені протягом 1943–1944 років, зокрема, Українською повстанською армією на території колишнього Волинського воєводства. До Волинської трагедії часто зараховують також вбивства на етнічному ґрунті на терені Львівщини, Тернопільщини і Станіславщини міжвоєнної Польщі. Ці події переважна частина польських істориків називає геноцидом польського народу, а українських – обопільним конфліктом або війною. За підрахунками польських дослідників, під час цієї трагедії загинуло близько 100 тисяч поляків, ще близько 15 тисяч українців загинули у так званих «акціях відплати» Армії Крайової. У 2009 році польський Сейм визнав вбивства на Волині трагедією, що мала «характер етнічної чистки» та «ознаки геноциду». У резолюції, прийнятій 12 липня 2013 року, польський Сейм вжив окреслення «етнічна чистка, що мала ознаки геноциду».
І.І./IAR