Польська селянська партія (PSL) подала на розгляд Сейму проект закону про «Волинську трагедію» та «хвилю злочинів», які вчиняла Організація українських націоналістів та підрозділи Української повстанської армії.
У ньому депутати висловлюють «шану загиблим та вдячність тим, хто став на захист польського народу».
Це чергова ініціатива представників Сейму, що стосується увічнення подій в Україні 1942–45 років. Окрім того, партія Об’єднаної правиці запропонувала встановити 11 липня «Днем пам’яті мучеництва кресов’ян».
«У липні 2015 року припадає 72-і роковини апогею хвилі злочинів, які на Східних Кресах ІІ Речі Посполитої Польщі вчиняли ОУН-УПА. Організований та масовий характер Волинського Злочину надав їй ознак етнічної чистки із ознаками геноциду», – йдеться у проекті закону від PSL.
Автори документа нагадують, що в 1942–45 роках на терені Волині та Східної Галичини жертвами злочинів стало 100 тисяч польських громадян.
Водночас у законі міститься текст, що «Сейм Республіки Польща висловлює особливу подяку та визнання тим українцям, які часто, наражаючи своє життя на небезпеку, рятували та допомагали своїм польським сусідам».
І далі: «Пам’ять про трагічну долю поляків на Східних Кресах ІІ Речі Посполитої повинна бути відновлена в історичні пам’яті сучасних поколінь. (…) Мучеництво має бути визнане мучеництвом, а злочин – злочином, в ім’я кращого майбутнього, глибокого порозуміння та примирення народів нашої частини Європи, у тому числі в першу чергу поляків та українців».
Депутат від PSL Францішек Стефанюк підкреслив, що проект не осуджує українського народу. «Я вважаю, що Україна повинна відректися від злочинців і в такий спосіб очиститися. Як це би виглядало, якби німці будували Гітлерові пам’ятники в Берліні? А в Україні Бандері будуть пам’ятники, називають вулиці його іменем. Невинно вбитим жертвам належать честь та повага, а вбивцям – засудження».
Нагадаємо, що Волинська трагедія – це масові вбивства поляків, здійснені протягом 1943–1944 років, зокрема, Українською повстанською армією на території колишнього Волинського воєводства, а також Львівщини, Тернопільщини і Станіславщини міжвоєнної Польщі. Ці події переважна частина польських істориків називає геноцидом польського народу, а українських – обопільним конфліктом або війною. За підрахунками польських дослідників, під час цієї трагедії загинуло близько 100 тисяч поляків, близько 15 тисяч українців, а також представники інших національностей. У 2009 році польський Сейм визнав вбивства на Волині трагедією, що мала «характер етнічної чистки» та «ознаки геноциду». У резолюції, прийнятій 12 липня 2013 року, польський Сейм вжив окреслення «етнічна чистка, що мала ознаки геноциду».
PAP/Т.А.